— Куди йдеш, красуню? — запитав літній чоловік. — Не знаю. Іду світ за очі … — жінка опустила голову. — Бачу, нелегко тобі дається мандрівка. Візьми, води джерельної попий, — мандрівник простягнув глечик. Жінка жадібно ковтала воду. Коли спрага була втамована, вона подякувала доброму чоловікові: — Дякую. Ти дав напитися води відкинутій людині… Зазвичай, мене женуть звідусіль. Вважають занепалою жінкою. — А в чому полягає твій гріх? — Я полюбила одруженого чоловіка. Дізнавшись про мої почуття, він хотів близькості зі мною. Після моєї відмови, чоловік висміяв мене перед людьми і обмовив … — Тобто? Ти нічого поганого не зробила? — запитав мудрець. Читайте також Я таке вже не могла…

В честь приїзду мого брата ми вирішили зробити святкування вдома. Оскільки сім’я у нас невеличка, ми відразу домовились, що зустрінемось у нас вдома, а не у якомусь закладі. У нашому будинку місця достатньо буде. Ми вирішили, що кожний щось принесе та приготує самостійно – так буде краще та зручніше, бо всім топтатись на одній кухні буде незручно, а одному все готувати буде складно. Все обговорили – всі отримали завдання. Мені як господині дому прийшлось готувати гарніри, декілька закусок, салати та гарячі страви. У нас було найбільше роботи. Але ми домовились, що хтось по можливості прийде швидше, щоб допомогти все викласти на стіл. Брату доручила зайнятись морепродуктами та шашликом. Він у…

Що ви про себе насправді думаєте – так і складеться у результаті ваше життя. Це запорука щастя або нещастя – те, що людина про себе насправді думає. У потаємній, прихованій від інших глибині своєї душі. Істинна думка про себе – вона дуже глибоко у підсвідомості. А думає людина про себе зазвичай те, що в дитинстві про неї говорили дорослі, від яких вона залежала. Найближчі дорослі: батьки, дідусі, бабусі, вчителі, вихователі – близькі дорослі. Дитина до семи років вірить усьому, що кажуть дорослі. Так уже діти влаштовані, вчені це знають. Акторка Ава Гарднер була така гарна, що погляд не відвести. Вона була сама довершеність. Бракує слів, аби описати її неймовірну красу.…

Гуляли ми з ним протягом 4 місяців, а згодом його забрали в армію. Спершу я не могла з цим змиритися, а потім вирішила, що точно дочекаюся, щоб не трапилося. Проходили дні, тижні, місяці, і от раптово я побачила лист від нього у скриньці своєї подруги, з якою ми проживали в одному домі. Він там не признавався їй в коханні, але от натяки на симпатію та залицяння були. З того часу пройшов рік, я вже навчалася в інституті в іншому місті. Тут раптово пролунав дзвінок: “Кохана, я повернувся!” Яке вже навчання! Ох, яка ж я тобі була щаслива, мені нікого, окрім нього, більше не потрібно було. Здавалося, що ми просто жили…