Коли ти бачиш, що якась людина буквально кладе перед тобою поклони, висловлює захоплення та надмірну прихильність — її остерігайся !
Часто, довіряючи людям ми можемо обпікатися і розчаровуватися. Розуміти , що помилились, що даремно довірились. Але, як нам дізнатися, кому можна довіряти, а кому ні? Як навчитися розбиратися в людях?
Якось, учень запитав у старого монаха: «Як я можу навчитися розбиратися в людях, як мені зрозуміти кому я можу довіряти, а кому ні, хто мені друг, а хто ворог ?»
– Для початку я скажу, кого ти маєш побоюватися, — відповів монах.
— Найбільше побоюйся тих людей, які найдобріші на вигляд! Коли ти бачиш, що якась людина буквально кладе перед тобою поклони, висловлює захоплення та надмірну прихильність — її остерігайся !
— Як так може бути ? — здивовано запитав учень. — Поясніть мені це !
— Бо ця людина найпершою тебе і зрадить, – зітхнув монах .
— Але ж чому? Кому ж тоді я можу довіряти? – запитав схвильовано учень .
— А довіряти варто тим людям, які завжди говорять тобі правду , якою б вона не була . Хто щирий та простий з собою, хто не хоче здатися кращим. Ось ці люди завжди підтримають тебе та прийдуть на допомогу!
А вкінці старий монах додав: «Істинне смирення завжди непомітне, тому його важко знайти, але, коли знайдеш його — воно тебе ніколи не зрадить». Джерело
Вам також може сподобатись
— «Скажіть чесно, ви взагалі підходите моєму сину?» — «А ви готові прийняти, що я вже частина його життя?» — розмова, яка почалась як холодний допит, а перетворилась на непростий урок про межі, страхи і справжню близькість. У сусідній кімнаті спав Олег. Його рівне дихання звучало так буденно, так звично, що на мить здалося — нічого не змінилось. Вони жили разом два роки, і цей час був наповнений простими, але справжніми речами. Вони не будували грандіозних планів, не обіцяли одне одному неможливого, але вміли бути поруч. І саме це «бути поруч» зараз раптом стало важливішим за все інше.
У п’ятдесят років він раптом зрозумів страшну річ — життя майже минуло, а він навіть не встиг ним насолодитися. Одного дня у дзеркалі спортзалу він побачив сивого, втомленого чоловіка зі згаслим поглядом… і не одразу впізнав самого себе. Саме тоді в його душі почалася така депресія, що навіть пережитий інфаркт здавався дрібницею.
