Коли я пішла на пенсію, то вирішила, що куплю будинок в селі. Я багато рокiв збирала, щоб здійснити свою мрію. Грошей було мало, але вистачило на маленький будиночок. Тільки щоб переїхати в нього потрібно було зробити ремонт. Будинок був старим і непридатним для життя. Мій зять за професією будівельник. Я вирішила, що правильно буде звернутися до нього. Він попросив відправити фотографії будинку. Коли він все подивився і вивчив, то відправив список будівельних матеріалів, які потрібно було купити. Коли я купила все по списку, то подзвонила зятеві. Микола обіцяв, що передзвонить мені, але замість нього подзвонила моя дочка Лариса. — Мам, Коля зайнятий. У нас іпотека, двоє дітей, ось він зараз…

Олексій ще з молодших класів був закоханий у Тетяну. Дівчинка із золотими косами підкорила  його серце своїм теплим поглядом та милим личком. Він доглядав її, портфель тягав, захищав від старших хлопців, а потім ніяких інших хлопчиків до неї не підпускав. Згодом Таня теж закохалася у свого захисника. Вони були найпопулярнішою парочкою у школі. Вчителі спостерігали за ним і посміхалися, казали: “Ось це кохання! З пелюшок почалося!” Ніхто не здивувався, коли після школи вони вирішили одружитися. Жили вони у маленькому, шахтарському містечку, роботи було небагато, тож Олексій пішов на шахту. Це було у якомусь сенсі сімейною традицією. Він і батько, і дід були шахтарями. Першою у них народилася донька, не минуло…

У моєї свекрухи два сини: молодший, коханий і плеканий; і старший, який усім усе винен. До них додаються дві невістки: дружина молодшого, що дивиться в рот свекрусі; і я, дружина старшого, яка одразу позначила межі стосунків. Чоловік мене підтримав: – Мені не треба, щоб ти ходила перед матір’ю “на задніх лапках”. Сам не в захваті від її ставлення до мене. Той факт, що є улюблений син і дорога невістка, ну ще й ми є, ми прийняли спокійно і стали жити собі спокійно. Без всевидячого ока і довгого носа свекрухи. Ми з чоловіком мріяли купити будинок. Збирали, збирали, і назбирали, три роки тому придбали будинок у селі. Читайте також: Степан згодом…

Тома після школи поїхала до міста вчитися в університеті. Вступити не змогла, зате до села до мами повернулася вагітною. Про кавалера, який обдурив дівчиськові голову і зробив їй дитину, розповіла мамі з ненавистю. Заспокоїлися, і почали думати, як ганьбу приховати. – Степан  Петров, зі школи у тебе закоханий. Окрутиш його і переконаєш, що він батько дитини. А потім вийдеш за нього заміж, – підбила підсумки наради мати… Минуло сім років. Тома, чітко дотримуючись плану, одружила на собі Степана, через чотири роки народила йому другу дочку. – Катю, ти знову Олену за воротами залишила! Тобі подружки миліші?! Скільки разів повторювати, не залишай сестричку! Куди біжиш? Біжи, біжи, все одно додому повернешся!…

Мені вже 68 років. Чоловікові 70 недавно виповнилося. Є у нас син і дочка. Обидва одружені, живуть в місті. У Олега донечка 3-річна, а в Олесі 6-річний син. А ми з чоловіком в селі живемо. Будинок власний все-таки кращий варіант для нас. І вийти на двір можемо і попрацювати. Город свій, кури, можемо онукам передати домашнього, свіженького. Не те, що в тих магазинах зараз. Ми накопичували гроші весь цей час. Хотіли заощадження поділити на обох дітей. Все-таки їм знадобиться. І будинок свій теж порівну ділити хотіли. Кому-то одному записувати буде несправедливо, мабуть. Ось так з чоловіком і домовилися. Сума вже досить велика була. Одного разу діти в гості приїхали, то…

Ніна одружена з Толею вже третій рік. Живуть в місті, в своїй квартирі. Зі свекрухою ладнають. Та й чого не ладити, якщо та живе у власному будинку в селі. Щовесни Марія Степанівна кличе молодих допомогти їй з господарством: прибрати двір після зими, перекопати город, посадити, полити… Цього року Толя збунтувався: – Навіщо нам корячитися на твоєму городі, якщо ми все можемо купити в магазині! Але мати зобразила образу, мовляв, син допомогти матері не хоче. Той і здав назад. Приїхали до неї в суботу. – А де Галя з чоловіком? Чому не приїхали? – запитав Толя про сестру. Читайте також: Лише через деякий час після розлучення я зустрів свою дружину в…