Дружба притча

Один землероб розумів, про що говорять між собою тварини. Він щовечора вештався двором, слухаючи їхні розмови. Якось увечері він почув, як бик жаліється віслюкові на свою важку долю:
Я тяжко працюю, тягну плуга з ранку до ночі. Хоч як би не було спекотно, хоч як би не втомилися мої ноги, хоч яким би важким не було те ярмо, що натирає мені шию, я маю працювати хоч би що. А ти собі відпочиваєш. Тебе покривають кольоровою ковдрою, і ти лише возиш господаря, куди йому хочеться, а коли він нікуди не їде — байдикуєш і цілий день їси зелену траву.

Читайте також: Журавлина: Здоров’я та Бадьорість!

Віслюк хоч і мав страшні на вигляд копита, проте був гарним хлопцем. Він співчутливо відповів бикові:
Мій любий друже, ти й справді тяжко працюєш, тож я хотів би покращити тобі життя. Я розповім, що треба робити, щоб один день відпочити від роботи. Вранці, коли прийде раб вести тебе до плуга, ляж на землю й голосно зареви — він подумає, що ти занедужав і працювати не можеш.

Бик прислухався до поради віслюка, і наступного ранку раб прийшов до господаря і повідомив, що бик захворів і не може тягти плуга.
Як так, — сказав землероб, — постав до плуга віслюка, бо роботу зупиняти не можна.

Увесь день віслюк, який хотів лише допомогти другові, мав виконувати за нього роботу. Коли настала ніч і плуг від нього відчепили, на серці було гірко, ноги втомилися, а шия боліла від ярма.
Землероб затримався у дворі, щоб послухати розмову тварин.
Говорити почав бик:
Ти мені добрий друг. Завдяки твоїй пораді цього дня я відпочивав.

А я, — відказав йому віслюк, — такий, як багато інших дурнів, які починають з того, що допомагають другові, а зрештою виконують за друга роботу. Надалі сам тягтимеш свого плуга, бо я чув, як господар сказав рабові покликати м’ясника, якщо ти знову занедужаєш. Нехай би й покликав, бо ти ледащо.
Після цього вони не розмовляли. Їхній дружбі настав кінець.