Коли я пішла на пенсію, то вирішила, що куплю будинок в селі. Я багато рокiв збирала, щоб здійснити свою мрію. Грошей було мало, але вистачило на маленький будиночок. Тільки щоб переїхати в нього потрібно було зробити ремонт. Будинок був старим і непридатним для життя. Мій зять за професією будівельник. Я вирішила, що правильно буде звернутися до нього. Він попросив відправити фотографії будинку. Коли він все подивився і вивчив, то відправив список будівельних матеріалів, які потрібно було купити. Коли я купила все по списку, то подзвонила зятеві. Микола обіцяв, що передзвонить мені, але замість нього подзвонила моя дочка Лариса. — Мам, Коля зайнятий. У нас іпотека, двоє дітей, ось він зараз…

Олексій ще з молодших класів був закоханий у Тетяну. Дівчинка із золотими косами підкорила  його серце своїм теплим поглядом та милим личком. Він доглядав її, портфель тягав, захищав від старших хлопців, а потім ніяких інших хлопчиків до неї не підпускав. Згодом Таня теж закохалася у свого захисника. Вони були найпопулярнішою парочкою у школі. Вчителі спостерігали за ним і посміхалися, казали: “Ось це кохання! З пелюшок почалося!” Ніхто не здивувався, коли після школи вони вирішили одружитися. Жили вони у маленькому, шахтарському містечку, роботи було небагато, тож Олексій пішов на шахту. Це було у якомусь сенсі сімейною традицією. Він і батько, і дід були шахтарями. Першою у них народилася донька, не минуло…

У моєї свекрухи два сини: молодший, коханий і плеканий; і старший, який усім усе винен. До них додаються дві невістки: дружина молодшого, що дивиться в рот свекрусі; і я, дружина старшого, яка одразу позначила межі стосунків. Чоловік мене підтримав: – Мені не треба, щоб ти ходила перед матір’ю “на задніх лапках”. Сам не в захваті від її ставлення до мене. Той факт, що є улюблений син і дорога невістка, ну ще й ми є, ми прийняли спокійно і стали жити собі спокійно. Без всевидячого ока і довгого носа свекрухи. Ми з чоловіком мріяли купити будинок. Збирали, збирали, і назбирали, три роки тому придбали будинок у селі. Читайте також: Степан згодом…

Тома після школи поїхала до міста вчитися в університеті. Вступити не змогла, зате до села до мами повернулася вагітною. Про кавалера, який обдурив дівчиськові голову і зробив їй дитину, розповіла мамі з ненавистю. Заспокоїлися, і почали думати, як ганьбу приховати. – Степан  Петров, зі школи у тебе закоханий. Окрутиш його і переконаєш, що він батько дитини. А потім вийдеш за нього заміж, – підбила підсумки наради мати… Минуло сім років. Тома, чітко дотримуючись плану, одружила на собі Степана, через чотири роки народила йому другу дочку. – Катю, ти знову Олену за воротами залишила! Тобі подружки миліші?! Скільки разів повторювати, не залишай сестричку! Куди біжиш? Біжи, біжи, все одно додому повернешся!…

Мені вже 68 років. Чоловікові 70 недавно виповнилося. Є у нас син і дочка. Обидва одружені, живуть в місті. У Олега донечка 3-річна, а в Олесі 6-річний син. А ми з чоловіком в селі живемо. Будинок власний все-таки кращий варіант для нас. І вийти на двір можемо і попрацювати. Город свій, кури, можемо онукам передати домашнього, свіженького. Не те, що в тих магазинах зараз. Ми накопичували гроші весь цей час. Хотіли заощадження поділити на обох дітей. Все-таки їм знадобиться. І будинок свій теж порівну ділити хотіли. Кому-то одному записувати буде несправедливо, мабуть. Ось так з чоловіком і домовилися. Сума вже досить велика була. Одного разу діти в гості приїхали, то…

Ніна одружена з Толею вже третій рік. Живуть в місті, в своїй квартирі. Зі свекрухою ладнають. Та й чого не ладити, якщо та живе у власному будинку в селі. Щовесни Марія Степанівна кличе молодих допомогти їй з господарством: прибрати двір після зими, перекопати город, посадити, полити… Цього року Толя збунтувався: – Навіщо нам корячитися на твоєму городі, якщо ми все можемо купити в магазині! Але мати зобразила образу, мовляв, син допомогти матері не хоче. Той і здав назад. Приїхали до неї в суботу. – А де Галя з чоловіком? Чому не приїхали? – запитав Толя про сестру. Читайте також: Лише через деякий час після розлучення я зустрів свою дружину в…

Я випадково зустрів дружину в одному супермаркеті, вона працювала касиром. -Ну що? Добре тобі з новим чоловіком? -Про що ти?! Це ти пішов від мене. Ми розмовляли. Виявилось, що батьки набрехали дружині, що в мене інша жінка, а мені, що в неї чоловік. Пізніше вони дізналися, що батько програв їхню квартиру в карти, їм не було де жити, а з невісткою вони не хотіли, тому вирішили нас розлучити Дитинство у мене було складним. У батька схильність до азартних ігор. Якщо він щось і заробляв, то насамперед біг випробовувати успіх за картковим столом. А відчувати до ладу не було чого, він постійно програвав. Через нього родина була у жалюгідному стані. Я…

Під час пологів із моєю дружиною сталося велике неща стя. Її не стало. Вона народила двох здорових дівчат, але сама відійшла в інший світ. Я не уявляв, як жити без неї, як пережити таке горе. Але засмучуватися мені довго не довелося, тому що у мене на руках було двоє новонароджених дівчаток, мені довелося піти в декрет і грошей дуже не вийшло. Перші місяці я практично не спав. Я вчився доглядати дітей, ще брав якийсь підробіток, намагався викрутитися, робив усе, що міг. Але грошей все одно не вистачало. А потім я глянувши на себе в дзеркало і просто жахнувся. Я давно не голився, весь заріс. Читайте також: Я здала свою квартиру…

У всі часи здача власної житлоплощі була прибутковою справою. Правда, ось мешканці трапляються різні. І ситуації бували різноманітні і часом навіть забавні. Якщо ж здавати квартиру своїм родичам, то тут розмова інша. Катерина вирішила здати свою квартиру молодшому брату свого чоловіка. Миколу вона знала п’ять років. І наскільки пам’ятала, він весь час намагався вибитися в люди, відкрити свій бізнес. Але нічого хорошого з цього не вийшло, а гроші він витратив даремно. Через рік свекруха Катерини зламала руку. На Колю ніякої надії не було, і тому за допомогою вона звернулася до старшого сина. Тоді подружжя жило у Тамари Володимирівни. У Каті була власна квартира, спадок від бабусі. Правда, ремонт там був…

Чоловік постояв перед дзеркалом хвилин 10 і сказав: – Ну, гаразд, я пішов. – Добре. – Сказала я. Ось так просто і без жалю він пішов до іншої сім’ї, залишивши мене з двома дітьми. Коли ми одружилися, ми обидва були ще студентами. Через рік у нас народився не планований первісток. Ми блукали в пошуках хорошого житла та комфортної роботи для чоловіка. Він ніяк не міг влаштуватися на роботу. Точніше, він працював трохи, потім робота йому набридала, і він звільнявся. Я підробляла, як уміла. Але життя не перестало давати нам сюрпризи. Я завагітніла. Переїзди із двома дітьми давалися особливо складно. Старший син уже збирався за шкільну парту, і ми вирішили пожити…