Чоловіку здавалося, що після розлучення зі мною він стане щасливою людиною. Але вийшло зовсім навпаки

Із Михайлом у шлюбі ми прожили 5 років. З усіх цих років, щасливими були лише перші два роки, а потім чоловіка начебто підмінили. Я навіть не думала, що він може бути таким черствим і байдужим. Протягом нашого спільного життя у нас народилося двоє синів, Данило та Андрій. Але чоловік не бере участі у їхньому вихованні. Суперечки не закінчувалися ні вранці, ні ввечері. Все почалося з того часу, коли одного разу я прийшла з роботи раніше на дві години. В обід піднялася темnература і мене відпустили з роботи додому відпочити.
Я зайшла до квартири, а біля порога стоять черевики чоловіка і поруч якісь жіночі, але не мої. Пройшла в кімнату і стояла, не вірила очам. Жінка та мене побачила і почала виходити з квартири. А Богдан мій навіть виправдовуватися не став, він просто пішов за нею. Сумувала я довго, але і хлопчиків треба було забрати з дитячого садка. Я не знала, що мені робити, як бути далі. Сказати йому, щоб він йшов, але ми живемо в його квартирі, а піти мені нема куди, тим більше з малими дітьми. Повернувся чоловік пізно увечері.

Читайте також:Я нарoдила двійнят хлопчика і дівчинку а ви принесли мені двох дівчаток, де мій син?

На мій сумний настрій не звертав уваги, сказав, що у всьому винна я сама. Ось поворот. Він знайшов іншу, а винна я. Тієї ночі ми сперечалися, кожен доводив провину іншого, але з того часу життя дало тріщину. Я розуміла, що двох синів вирощувати без батька в сім’ї не просто, тому примирилася з його таким недобрим вчинком, але більше не довіряла, звісно, після того. Про подвійне життя чоловіка, говорили мені подруги, його друзі. А потім сама подумала, а що я втрачаю? Він участі у вихованні синів не бере, грошей, особливо останнім часом нам не дає.
Навіть не питає, як я оnлачую комуналку. Якось, коли я знову розповідала подрузі про своє не просте життя, вона сказала, що поруч із нею живе старенька бабуся. Все просить знайти квартирантку, щоб і їй помагала. Плату брати не буде, тільки комунальні оплачувати треба, і допомогти по господарству їй трохи доглянути за нею. Пішла я до тієї бабусі поговорити, розповіла про свою нелегку долю. Ми сподобалися один одному, і що в мене два хлопчики, то тільки радість, вона не проти.

Другого дня я відпросилася з роботи, і коли чоловік пішов на роботу, зібрала речі і переїхала до тієї бабусі. Виявилося, що я не сумую без нього, а навпаки, ніби розцвіла після цього. Життя виявляється може бути дуже чудовим і яскравим. Мені ніхто не докоряє, не розповідає, яка я погана дружина та мама. З бабусею ми порозумілися, хлопчики її обожнюють. Нині ми, як рідні стали. Чоловік, коли дізнався, що я пішла від нього, почав дзвонити мені постійно пояснювати, що якщо тепер я захочу повернутися, то він буде проти, аліменти не платитиме й надалі в такому дусі.

Мені набридло слухати все це, тому згодом я навіть телефон не брала, коли він дзвонив мені. З того часу минуло півроку, у мене дуже спокійне та гарне життя. Зустрічаюся з прекрасним чоловіком, він добра і турботлива людина. Тарас любить моїх синів, стосунки між ними чудові. Іноді колишній зустрічає мене десь на дорозі і скаржиться, що життя в нього не складається, намагається знову всю прови ну перекласти на мене, бо йому відомо, що моє особисте життя налагоджується, а це йому зовсім не подобається. Але це вже не його діло.