Історії
-
Отче! Я хочу навчитися сильної молитви. Як я маю це робити? От я молюся-молюся постійно, а Бог мене не чує і не виконує мої прохання.
Якось, у старця запитали: – Отче! Я хочу навчитися сильної молитви. Як я маю це робити? От я молюся-молюся постійно, а Бог мене не чує і не виконує мої прохання. Старець,засміявся до хлопця і відповів: – Якось, двоє молодих людей потрапили на безлюдний острів. Вони не мали від кого чекати допомоги. Адже людей ніде не було. І от вони почали молилися – кожен як міг. Для початку, їм потрібна була їжа. І от одному хлопчині, Бог послав її в достатку, а іншому – не дав нічого. Пізніше , їм потрібно було знайти місце, щоб сховатися від негоди. Один хлопець знайшов затишну печеру, а інший – ні. Потім їм потрібне було…
-
І от, коли Оля повернулася з роботи додому, вона побачила жахливу картину: відкручені розетки, вікна без штор, порожні кімнати без техніки та ванна кімната без туалетного паперу.
Оля й досі з усмішкою згадує цю історію, яка навчила її легко відпускати токсичних людей і приймати нові можливості цього життя. У Олі був хлопець , який жив у неї вдома та практично був на її забезпеченні. Він, хоч працював на роботі, але ця робота була більше для душі. Тому, дівчині набридло таке життя і вона попросила, щоб він зібрав свої речі та з′їхав від неї. Збирався цей кавалер довго, оцінюючи те, що, на його думку, належало в цій квартирі йому. Комп’ютер був першим у списку — ну, звісно, там ж усе його геймерське життя . Телевізор — звичайно його, дівчина ж немає коли його дивитись. Кухонна техніка – ясна…
-
Історія про жінку з візочком у переході і хлопчину у військовій формі
Ця маленька історія зігріває серце і душу у цей важкий час. І допоки є такі люди, світ живе. Зранку, коли всі люди поспішають на роботу та по своїх справах, мама намагається випхати дитячий візок на пандус. І їй це ніяк не вдається зробити. Коли, нізвідки, біля неї з’являється хлопець у військовій формі. Жінка в жовтій куртці та рожевим дитячим візочком мало не плаче. Вона намагається випхати на пандус підземного переходу дитячий візок. А це година-пік. Колеса візочка завертаються у різні боки і візок не їде. Як тільки прийшов трамвай, на переході натовп людей. А ця жінка з коляскою миттєво стає перешкодою на шляху усіх , хто поспішає на роботу. –…
-
Історія про дівчинку із важким діагнозом, яка попри все бореться за своє життя.
– У пологовому будинку спочатку на нас не дуже звертали увагу. А потім почали називати купу синдромів. Але всі вони зводилися до того, що наша донька має померти від води в голові. Наша донечка народилася з дуже великим лобом і з діркою в голові. Коли Алевтинці було півтора року, ми повезли її на обстеження до Львова. У Львові нам трохи розвіяли прогнози, але втішити нас нічим не змогли. У нашої донечки була фронтальна дисплазія обличчя та черепа, краніостеноз. Від народження у неї звужувався череп через передчасне зрощення його швів. Це призвело до сповільнення його росту та зміни форми. Дізнавшись діагноз, не зважаючи на прогнози лікарів , ми почали шукати клініки,…
-
Що ти випромінюєш то і отримуєш
У палаці одного дуже багатого хана була дзеркальна кімната. Всі стіни, підлога і стеля в ній були з дзеркал. Одного разу в цей зал потрапила собака і застигла, як укопана. З усіх боків її оточували собаки. Вона оскалилась. Дзеркала багаторазово відбили її оскал, і собаки навколо теж показали ікла. Собака в жаху загавкала, і відлуння знову багаторазово відобразило її гавкіт … Читайте також:Урок на життя. Всю ніч собака кидалася по залу, гавкала і кидалася на уявних дзеркальних ворогів. Вранці її знайшли мертвою. А все могло скластися інакше, якби була трохи більш дружелюбною і простягнула лапу і помахала привітно хвостом, замість свогозлобного оскалу. Що ти випромінюєш то і отримуєш
-
Урок на життя.
Вчителька почала свій урок, піднявши вгору 100-гривневу купюру. У класі було близько 30 дітей. Вона запитала, хто хоче отримати купюру. Усі, немов по команді, підняли руки. «Перш ніж один з вас отримає цю купюру, я дещо з нею зроблю», – продовжила жінка. Вона зім’яла її і запитала, чи хтось все ще хоче отримати її. І знову всі підняли руки. «Тоді, – відповіла вчителька, – я роблю наступне», – і, кинувши купюру на підлогу, злегка почовгала її туфлями по підлозі. Потім підняла – купюра була зім’ята і брудна. “Ну і кому з вас вона потрібна у такому вигляді”? Читайте також: Єдиний, кого потрібно перемагати кожен день – це ти сам. І…
-
Єдиний, кого потрібно перемагати кожен день – це ти сам.
Завданням двох лісорубів – канадського та норвезького для зручності – було порубати якомога більше дерев у лісовій місцевості. Їм дали час з восьмої ранку до четвертої ранку. О восьмій ранку роздався свисток і лісоруби зайняли позиції. Рубали дерево за деревом, поки канадці не почули, що норвежець зупинився. Розуміючи, що це його шанс, канадці подвоїли свої зусилля. О дев ‘ ятій годині канадець почув, що норвежець повернувся на роботу. Читайте також: Інна накривала стіл, коли у двері подзвонили. Вона відчинила, а там високий, симпатичний чоловік. Інна не давши йому промовити слово, потягла його до хати. І знову спрацювали майже синхронно, як раптом без десяти канадців почули, що норвежець знову зупинився. Знову…
-
Інна накривала стіл, коли у двері подзвонили. Вона відчинила, а там високий, симпатичний чоловік. Інна не давши йому промовити слово, потягла його до хати.
Подзвонила сестра. – Завтра, до шостої, до тебе зайде наречений. Толик каже – чудовий хлопець. Звати Сергієм. І не дякуй, винна будеш, – затараторили та й скинула виклик. Інна спробувала зателефонувати назад, сказати, що їй наречений не потрібен, щоб перестала її сватати… Але сестра, напевно, вимкнула телефон, бо у відповідь тільки чула: “Абонент недоступний”… Наступного дня Інна вирішила, що піде ввечері до сусідки, тітки Марії, і нехай кандидат у чоловіки вирушає назад. Але потім, подумавши, вирішила, що Сергій ні в чому не винен, щоби так з ним вчинити. Тому надвечір відправила дітей до тітки Марії, а сама стала накривати на стіл… Читайте також: Мама приходила до нас додому і забирала…
-
Мама приходила до нас додому і забирала їжу для брата, мовляв, все має бути порівну. І одного дня я вирішила провчити їх
Ну, ось не знаю, як так вийшло, але у моєї мами особлива любов до мого брата, ніби я якась не своя у своєму домі. Брат одружився за рахунок батьків, жити з дружиною в’їхав у будинок, подарований батьками, на роботу влаштувався за допомогою зв’язків тата… Я вийшла за самостійного хлопця, ми живемо в будинку, побудованому ним із батьком. У нас є не мале господарство: тримаємо курей, корів, кроликів, баранчиків, є земельна ділянка у 50 соток. Словом, шикуємо. Ми в магазині майже нічого не купуємо, тільки пару продуктів, а так у нас є все: Читайте також: Моя донька 4 місяці не розмовляла зі мною. Але коли мої руки опустилися, вона розповіла мені…
-
Мамо. Мамо. Дивися! Як ми гуляли, нам дядько з крилами подарував три сонечка. Сказав, що це мені, татові і тобі. Цього вечора тато вже нікуди не йшов . Він залишився зі своєю сім’єю. Назавжди.
Був звичайний осінній день. На вулиці ставало все холодніше, а вночі земля покривалася морозом. Увечері, в центрі міста, з темного натовпу втомлених людей, виділявся хлопець, який проходив повз. Одягнений він був у світле бежеве пальто і з сумкою через плече. Так, як вона була розстібнута, то видно було, що вона вся наповнена апельсинами. – І от йшла жінка років сорока по тротуару, щось роздумувала всередині і нікого не помічала. Як тут , хлопчина взяв її за руку і посміхнувся. – Вибачте, ви загубили апельсини і протягнув їй фрукти в руки. – Ні, це не моє. Я не купляла сьогодні апельсини. – А це й не апельсин. – відповів хлопець. –…