Мамо, Андрій каже, що втомився від мене. Каже, що я його дуже контролюю і тому він хоче відпочити. Що мені зараз робити? Як мені бути?
Одного дня, дочка прийшла до мами дуже засмученою. Мама звісно ж побачила, що в доньки щось трапилось, тому одразу спитала, в чому справа.
– Мамо, Андрій ( коханий дівчини) каже, що втомився від мене. Втомився від моїх дзвінків , від повідомлень, від надмірної уваги. Каже, що я його дуже контролюю і тому він хоче відпочити. Що мені зараз робити? Як мені бути?
Мама подивилась на свою засмучену донечку і відповіла :
– Алінка, от поглянь на ці квіти в нашому домі, – Якщо я просто забуду про них на місяць і перестану поливати, що з ними станеться ?
– Вони напевне зів’януть.
– Так, правильно. Дивись, а якщо я навпаки буду поливати їх по декілька разів на день? Що тоді буде з ними?
– Ну, найімовірніше за все, вони просто згниють, – відповіла дочка.
– Так, правильно, донечко.
Читайте також:Шлях до зрілості довгий і важкий, але воно того варте
А зараз, розповім тобі найголовніший секрет: завжди потрібно дивитися і прислухатися до квітів. Якщо я, наприклад бачу, що квіти висохли , я одразу даю їм вологу.
Але, якщо я бачу, що квіти просто плавають у воді, ніби в болоті, то забуваю про них на декілька днів і не турбую їх.
Тому, Алінка, так і в стосунках . Завжди потрібно прислухатися одне до одного. Джерело
Вам також може сподобатись
«Люди добрі, скажіть мені чесно: я справді зобов’язана виховувати дитину, яку мені навіть за онуку не визнають?»
— “Тату, переведи ще п’ять тисяч, у нас порожній холодильник!” — крикнула донька з порога, а він раптом уперше за багато років зрозумів: у власному домі став не батьком, а зручним гаманцем… Того ранку Микола Павлович прокинувся ще до світанку, хоча будильник давно вже не ставив, бо куди йому було поспішати, коли роки праці на заводі давно лишилися позаду, а тепер його дні текли тихо, одноманітно і наче беззвучно, мов зимова річка під товстим шаром льоду. У хаті стояла така тиша, що було чути, як старий годинник у вітальні втомлено відбиває хвилини, а за шибкою дрібно шкребе по склу гола гілка яблуні. Він підвівся повільно, тримаючись рукою за спинку ліжка, бо спина нила вже не перший рік, накинув старий, але чистий светр, пішов на кухню, поставив чайник і довго дивився на синій вогник газу, ніби саме в ньому можна було знайти бодай якусь людську теплоту, якої йому так бракувало останнім часом.
