Нещодавно я повернувся зі Швейцарії, куди літав в гості до свого брата. Ми з Юрою були дуже дружні з дитинства, і вже в дорослому віці завжди допомагали одне одному. Три роки тому він переїхав до Швейцарії — міжнародна фірма, в якій брат почав працювати одразу після закінчення університету, запропонувала йому підвищення, за умови переїзду і роботи в центральному офісі. Житло надавали, пропозиція була дуже заманливою, і брат довго не роздумував Відтоді ми трохи віддалилися, він час від часу запрошував мене в гості, але постійно не виходило — то на роботі завал, то мама хворіла і я не хотів залишати її саму. А тут випала нагода, і я полетів. Я дуже…

  Двоє друзів посварилися. І один почав всім знайомим говорити погані слова про свого друга. Але потім він заспокоївся і зрозумів, що був неправий. Він прийшов до друга і почав у нього просити вибачення. Тоді той друг сказав: — Добре! Я тебе прощу. Тільки за однієї умови. — Якої? — Візьми подушку і випусти все пір’я на вітер. Перший друг так і зробив. Він розірвав подушку. А вітер розніс пір’я по всьому селу. Задоволений друг прийшов до іншого і сказав: — Виконав твоє завдання. Я прощений? — Так, якщо ти збереш всі пір’я назад у подушку… Неможливо зібрати всі пір’я назад. –Так  як і погані слова, які ти про мене…

Коли я завагiтніла, на першому УЗД нам сказали, що буде двійня. Ми з чоловіком були тpoxи вражені цією новиною. Це так тяжкo. Старшій 10 років, і ми зважилися на хлопчика, а вийшло двоє. Але нічого вже не зробиш, будемо ростити ще двох. Адже це так чудово! У лікapні завжди запитувала у лікapя: «Все нормально? Мені здається, тільки один ворушиться». Але лікарі завжди відповідали: «Все добре». На мій день народження приїхали батьки і сестри. Ми посиділи, відзначили. Я пішла відпочивати. На наступний день, рано вранці, біжу до чоловіка і кажу: «Вези  мене впологовий будинок». Він привіз мене, і через годину я народила трійню. Читайте також: Мама поскаржилася мені, що сестра з…

— Теща, напевно, вже пирогів напекла, — сказав уранці в суботу чоловік. — Нагрянемо в гості? Дорога до мами триває хвилин сорок. Я взяла телефон. Зателефонувати, попередити. — Мамуль, привіт. Олегу пиріжків твоїх захотілося… Навіть їхати не збираються? Що ж ти мені раніше не сказала? Ми виїжджаємо. Молодша сестра мами, тітка Галя, явно загостилася. І хай би одна, то ще й чоловіка з онуками привезла. Два хлопчики навчаютьсявіддалено. Моя тітка — страшна ледарка. Антипод моєї мами. Спить до полудня, їсти готувати нічого не бажає. У мами ж вона живе і не тужить, на всьому готовому. І безкоштовно. Читайте також: До мене несподівано підійшла циганка. Я намагалася уникнути її, але марно.…

На своє 25-річчя зібрала всіх друзів в ресторані, нам було весело, ніхто не думав про погане. Увечері я вийшла на вулицю, подихати свіжим повітрям.До мене раптово підійшла циганка. Я намагалася уникнути її, але марно. Та лише сунула мені в руки маленький клаптик паперу і сказала: » Це твій син. Один єдиний; він у тебе буде. Їдь, забери »Повернути назад папірець я не встигла, довелося сунути його в сумочку. Вранці я розбирала подарунки і згадала про циганку. Відкрила клаптик паперу на якому було написано: «Кальдарас Олексій, 09.06.2010. вул. Виставкова, 40 ». Ім’я мені ні про що не говорило, і я вирішила поїхати туди, подивитися, що це за місце. Викликала таксі, назвала…

— Тетяно Іванівно, вибачте. Вже час зачинятись, а там якийсь чоловік, стоїть, нічого не бере – почала скаржитися Ольга. Таня, невдоволена, підвела голову, відповівши: -Навіщо турбувати мене по дрібницях? Вона того коштувала? Проте Оля стояла на порозі і чекала на реакцію. Директор, усвідомивши, що треба щось робити, підвелася і пішла до зали. Вийшла в зал і серце її тьохнуло. Спиною до неї стояв солдатик перед вітриною з тістечками. Відстовбурчені вуха смішно стирчали на виголеній голові. — Мишко, синку, — крикнула хрипко Тетяна. Оглянулись усі. І Ольга, і прибиральниця тітка Валя. Повернувся і солдат. Тетяна судомно зітхнула, знову все починається спочатку, вона знову побачила сина в чужій людині. Насилу взяла себе…

Зима прийшла не одна. З нею на голову пенсіонерки Люди Дмитрівної впало лихо. Її єдина дитина, 45-річний Василь, вирішив, що мамі краще зимувати за містом, на дачі. Хоча дача-надто голосне слово для того місця, куди син відсправляв стару матір. Будинок на дачі збудували Люда Дмитрівна та її чоловік, якого вже давно немає в живих. Він був збудований ще за радянських часів. Будиночок був у поганому стані, але ділянці Люди Дмитрівної заздрили багато сусідок. Він годував усю сім’ю старенької не одну декаду. Так, заздрили, але ось чому? Пенсіонерка з ранку до ночі працювала на городі. Усіми благами вона ділилася із сусідками. Та й загалом, Люда була доброю бабулею, нікому зла не…

Зараз мені 24 роки, я навчаюсь на дипломата. Але коли мені було 10 років, то у моїй родині трапилася неприємна ситуація. Батько довгий час зраджував моїй матері, а в якийсь момент зібрав речі і пішов до неї. Ми з мамою залишилися самі, я тоді дуже переживала. Мені не вистачало тата. Через місяць він з’явився у нас зі своєю новою дружиною і зажадав у мами частки у квартирі. За законом йому мала відійти одна кімната. Він вирішив свою частку продати. Йому було все одно з ким ми житимемо по сусідству, я не впізнавала тата. Він дуже змінився, живучи з цією жінкою. Мама прийняла цю ситуацію спокійною, на відміну від мене. Коли…