Касирка відмовилася повернути здачу бабусі, мовляв, у неї дрібних немає. Але жінка, яка стояла в черзі, знайшла вихід із ситуації
Тетяна Павлівна купила собі продуктів на вечерю. Грошей у неї було не багато, але бабуся спромоглася зібрати кошик по кишені. Касирка все пробила, віддала жінці пакетик із покупками та почала обслуговувати наступного покупця. Тут Тетяна Павлівна здивувалася– касирка не повернула їй 2 гривні. Так, гроші мізерні, але “копійка гривню береже”. До того ж, касир зобов’язаний повернути здачу, навіть якщо там одна копійка. – Вибачте, дівчино, ви мені 2 гривні не повернули, – сказала бабуся з усмішкою на пів обличчя. – Я не забула, я ж сказала, що не маю дрібних. Можу жуйку запропонувати, – відповіла касирка, навіть не подивившись на жінку похилого віку.
– Яку жуйку, дівчино? У мене зубів немає, – сумно сказала Тетяна Павлівна . – Ну, онукам віддасте, – сказала касирка тим самим поганим тоном. – Я одна живу. – Жінко, ви заважаєте, не має в мене дрібних, от, подивіться, – касирка відкрила касу, щоб показати купюри. – А я винна, чи що? – Запитала жінка. – Господи! – крикнула молода касирка, – приходьте пізніше або завтра, поверну я вам вашу не щасну здачу. – Не щасну? Ну, не знаю… тоді я ваше щастя заберу замість здачі, точніше… як заставу, — жінка звузила свої сірі очі.
– Чого? Жах, мені тільки божевільних тут не вистачало, – сказала касирка, схопившись за голову, – ви або зараз же підете, або я покличу охорону, і вас звідси викинуть. Бабуся знизала плечима і спокійно вийшла з магазину. – Даремно ви так з нею, – сказала жінка, що стояла весь цей час біля каси, – може, це її останні гроші були.
– Ой, та я по 10 разів на день потрапляю в такі історії, я вже звикла, з такими довго сперечатися не варто, – сміючись, сказала касирка. – Не знаю, – сказала жінка. Забравши свої покупки, жінка побігла за бабусею. Та, на щастя, сиділа на лавці перед магазином. Вона повернула старенькій 2 гривні, нібито від касирки. Так, у цієї історії щасливий кінець, але ж не завжди так гарно все виходить
