Уривки, які западають в душу

Людина має жити в гармонії. Чи бодай із розумінням того, що все, що вона робить,то не марна праця, принаймні вона не залишиться непоміченою. Це нитки надії, які рятують нас у моменти, коли більше немає сил спинатися, – завдяки ним ми все одно підводимося.

“Тіні наших побачень” – Іван Байдак

Якість памʼятають ще довго після того, як забувається ціна.
“Дім Ґуччі” – Сара Ґей Форден

Читайте також: Ознаки не любові до себе

– Ви втікаєте від самого себе. Затямте, що кожна мить нескінченно повторюється. Подумайте про це. Подумайте про вашу вічну втечу від свободи!

– Але я маю обов’язок перед…
– Ваш єдиний обов’язок – стати самим собою. Стати сильним, бо інакше додведеться вічно доростати за рахунок інших людей.
“Коли Ніцше плакав” – Ірвін Ялом

Це дивовижно – як добре можна пізнати людину через книги, які вона читала.
“Тривожні люди” – Фредрік Бакман

У цьому світі все наперед прощається, а отже, все цинічно дозволяється.
“Нестерпна легкість буття” – Мілан Кундера

Майже все здається новим і дивним, поки не почнеш це робити.
“Повернення до кафе на краю світу” – Джон П. Стрелекі

Вам також може сподобатись

Увесь супермаркет чув плач маленького хлопчика: він kричав і nлакав. Але те, що зробив його дід, ніхто не забуде, всі від подиву затамували подих

Я хочу повернути сім’ю, і роблю все для цього.

Віра Павлівна дуже любила свою онучку, а свати тримали дівчинку на пpив’язі, як собаку.