Аж раптом хтось сказав: «Дивіться, хто йде!» Дмитро озирнувся — і обімлів. Це була Ольга. Коли жінка побачила Дмитра, настрій у неї відразу зник, а посмішка миттю зникла з її вуст.

 Але, декілька років тому однокласник Михайло, який організовував чергову зустріч випускників із нагоди тридцятиріччя після закінчення школи, зателефонував Дмитру і сказав: «Я знаю, що ти не приїжджаєш на зустріч через Ольгу, але її не буде. Не виходить. Тож ми чекаємо тебе». Ользі сказав теж саме.

Колишні однокласники якраз збиралися на подвір’ї школи. Такий гамір зчинили, наче їм було по сімнадцять. Всі були дуже раді бачити одне одного.

Аж раптом хтось сказав: «Дивіться, хто йде!» Дмитро озирнувся — і обімлів. Це була Ольга. Коли жінка побачила Дмитра, настрій у неї відразу зник, а посмішка миттю зникла з її вуст.

Дмитро та Ольга одразу подивились на Михайла, а він тільки знизав плечима . Мовляв, так сталося. А про себе подумав: «Може, нарешті помиряться».

Коли однокласники зайшли у свій клас, хтось запропонував, щоб всі сіли за парти з тими , з ким сиділи колись. Тому, Дмитро та Ольга мовчки сіли за свою третю парту. А потім класна керівничка, 78-річна Надія Василівна, запитувала всіх по порядку, як вони живуть та що в них нового трапилося .

І от дійшла черга до Ольги. А про неї однокласники знали найменше, так як на минулі зустрічі вона не ходила , а після школи вона вступила до Львівського університету й у Львові залишилася. До мами приїжджала рідко. Всі знали тільки те, що Ольга заміжня та має двох дітей.

«Я, як ви знаєте, у Львові, — сказала Ольга. — Працюю вчителькою української мови в гімназії. Синові двадцять шість, він уже одружений, скоро я стану бабусею. Дочка ще студентка, їй двадцять. А наш пес, лабрадор, уже старий. Йому дванадцять»

Аж тут однокласниця Леся, спитала за чоловіка Ольги.

«Я розлучена», — відповіла жінка — і серцеДмитра закалатало ще сильніше. Чоловік після цих слів вже нічого не чув , а тільки думав , як вимолити пробачення в Ольги.

Тут дійшла черга і до Дмитра.

«Всі ви, мабуть, знаєте, що я — інженер. Працюю в будівельній компанії у Харкові. Маю одного сина, одну невістку і одну внучку. Дружина померла».

Читайте також:Декілька правил правильного поводження з грошима або як здобути фінансову незалежність

І ось уже в ресторані, Дмитро випив кілька чарок для хоробрості і запросив Ольгу до танцю. Важке мовчання спочатку , аж потім Дмитро промовив «Пробач мені». «Я пробачила», — збрехала Ольга. «Нам потрібно з тобою поговорити». — «Поговоримо» .

Цілий вечір Дмитро спостерігав за Ольгою. Він сам колись зруйнував ці стосунки і розумів , що Ольга ніколи не зможе його пробачити, але побачивши її, він все ж хотів спробувати. Адже він також все життя  кохав тільки її .

А тому , Дмитро побачивши , що Ольга стоїть сама на терасі, підійшов і накинув їй на плечі свій піджак.  Ольга закінчила розмову із сином і сказала: «Невістка ось-ось має народжувати. Переживаю. У неї складна вагітність». «Усе буде добре, — заспокоїв жінку Дмитро і взяв за руку. — Ходімо. Пройдемося стежками нашого дитинства».

Гарний літній вечір спонукав до відвертої розмови . Дмитро одразу почав пояснювати, чому тоді так раптово зник, Ольга його перебила: «Я все знаю. Шкода тільки, що не від тебе». Жінці стало неприємно від згадки про зраду коханого. Вона любила його більше всього на світі, а він просто перестав їй писати. А незабаром  його мама, ховаючи від сорому очі, сказала: «Діма одружується, Олечко. Ні про що не питай, бо сама нічого не знаю. Знаю тільки, що та дівчина вагітна»

Невдовзі Ольга вийшла заміж за чоловіка якого не кохала. Він був непоганим, але падким до інших жінок. Поки діти були малі, то Ольга прощала, але потім таки подала на розлучення.

А Дмитро тільки посміхнувся, бо у нього теж було багато жінок, а його дружина Катя пробачала йому все. Оскільки, вона все життя почувалася винною, що затягнула тоді його, п’яного, в ліжко, знаючи, що він має наречену.

А коли вона завагітніла , Дмитро не міг собі дозволити, щоб його дитина зростала без тата. Але, він завжди думав про Ольгу і постійно шукав розради й забуття в обіймах інших жінок.

«Пробач, — укотре повторив, намагаючись зазирнути Ользі в очі.

— Що б ти там не говорила, я відчуваю, що ти досі тримаєш на мене образу. Я дуже хотів, щоб ти стала щасливою. Ти заслуговуєш щастя». «У мене є прекрасні діти, — відповіла Ольга. — Хіба це не щастя? Це найбільше жіноче щастя. Пішли . Нас, мабуть вже шукають.»

«О! А ми тільки про вас говоримо! — вигукнув Михайло , щойно Ольга з Дмитром  увійшли до ресторану. — Сідайте, наливайте. Я маю тост. Я навмисне сказав так кожному з вас по телефону. Я просто дуже хотів , щоб ви помирились. Але, коли ми сьогодні дізнались, що ви вільні, то тепер нам усім дуже хочеться вас іще й одружити! Ура!»

Уся зала почала аплодувати. Хтось гукнув «Гірко!»Ольга знітилася.

«Не можна було залишати вас без нагляду», — пожартував Дмитро . «Це тебе не можна було колись без нагляду залишати, — кольнула Леся і додала: — Ми ще в школі розуміли, що ви просто створені одне для одного, а ти. Ех ти. Зараз час виправляти свої помилки».

І ось уже минуло два роки, як Дмитро та Ольга одружилися. Чоловік переїхав до Львова. Він щоранку прокидаючись, боїться розплющити свої очі, а то раптом йому все наснилося і поряд не буде коханої Ольги. Джерело