Яна могла чого завгодно чекати від сина, але таке навіть не снилося їй! Її син почав зустрічатися з двома дівчатами одночасно і коли вони про це дізналися, то навіть  залишилися з ним. Олег переконав їх, що вони тепер мають жити втрьох, адже любить він їх обох однаково. Дві дівчини на тому етапі були вагітними, а ще й із бідних сімей, тому, мабуть, вирішили, що краще втрьох, ніж на самоті. Після цього її сім’я стала головною темою для обговорення у всьому місті. Вона мала тільки одного сина та двох невісток! І сміх, і гріх. У вірі заборонено мати більше однієї дружини. Було таке враження, що у сина скоро гарем буде. Мати…

Коли я прийшла до мами, вона якраз удома прибирала. Мені 35 років, але я завжди приходжу до мами за порадою, коли мені важко. Мама у мене – дуже розумна жінка, з татом прожили 40 років. – Мамо, ти одна? – Запитала я з порога. Мама запропонувала мені увійти, вона одразу помітила, що зі мною щось не так. Я справді була дуже засмучена, навіть була вже готова розлучатися зі своїм чоловіком. Все тому, що у моєї подруги мав бути день народження, я запропонувала подарувати їй дві тисячі гривень. Але коли Іван почув пpo суму, одразу сказав, що це занадто багато, і щоб я вибирала щось скромніше. Я образилася, подумала, що мій…

По довгій, кам’янистій, виснажливій дорозі йшла людина з собакою. Йшла вона собі йшла, втомилася, собака теж утомився. Раптом перед ними – оазис! Прекрасні ворота, за огорожею – музика, квіти, дзюркіт струмка, словом, відпочинок. – Що це таке? – запитав мандрівник у вартового. – Це рай, ти вже вмер, і тепер можеш ввійти і відпочити по-справжньому. – А є там вода? – Скільки завгодно: чисті фонтани, прохолодні басейни… – А поїсти дадуть? Читайте також:ПРИТЧА ПРО ЛЮБОВ І РОЗЛУКУ. – Усе, що захочеш. – Але зі мною – собака. – Шкодую, але з собаками не можна. Його доведеться залишити тут. Мандрівник засмутився, бо дуже був спраглий до води, та оскільки був не…

Без любові життя просто б не існувало. Тому що завдяки їй у світі існує Добро, Розуміння, Радість й інші найпрекрасніші почуття. Розлука каже Любові: «Закладемось, я їх розлучу?!» Любов відповідає: «Зачекай, дай я зроблю до них всього один підхід, а потім ти можеш підходити до них стільки, скільки захочеш — і тоді ми побачимо, чи зможеш ти їх розлучити». Розлука погодилася. Любов підійшла до молодої пари, доторкнулась до них, подивилася в їхні очі і побачила, яка між ними виникла іскра… Любов відійшла і каже: «Тепер твоя черга». Розлука відповіла: «Ні, зараз я нічого не можу зробити — зараз їх серця наповнені любов’ю. Я прийду до них пізніше. Минув час. Розлука…

Одного разу один багатий чоловік, немов насміхаючись, дав біднякові кошик наповнений сміттям. Бідняк, нічого не промовивши, посміхнувся йому і пішов з тим кошиком. Витрусив з нього сміття, вичистив, а потім наповнив красивими квітами. Повернувся він до багача і повернув йому кошик. Читайте також: ЖИТТЄВА ПРИТЧА Багач здивувався і запитав: “Навіщо ти мені даєш цю корзину, наповнену красивими квітами, якщо я дав тобі сміття?” А бідняк відповів: “Кожен дає іншому те, що чим наповнений і що має в своєму серці”. Нехай наше серце завжди буде наповнене добротою, а в душі панує спокій, любов і тверда віра в Боже милосердя і в нашу святу Перемогу.

Я рано вийшла заміж. Віра в Бога у мене була, але робота, повсякденна суєта відсунули віру на другий план. Я жила, не звертаючись до Бога з молитвою, не дотримуючись постів. Простіше сказати: я охолола до віри. Мені навіть в голову не приходило, що Господь почує мою молитву, якщо я звернуся до Нього. Жила я з чоловіком і дітьми. У січні раптово захворіла моя наймолодша дитина, хлопчик п’яти років. Запросили лікаря. Він оглянув дитину і сказав, що у нього дифтерія в гострій формі, призначив лікування. Чекали полегшення, але його не було. Дитина страшно ослабла. Він уже нікого не впізнавав. Ліки приймати не міг. З грудей його виривався страшний хрип, який чути…

Вийшла заміж я в 20 років. Отримала чоловіка і сина (у мого нареченого був уже син 3 років). Їхня сім’я прийняла мене самотню, голодну, нещасну — і полюбили. Сина хотіла усиновити відразу, оскільки мати у нього в документі не записана, але чоловік не захотів. Каже, все з часом. Я перечити не стала, хоча була здивована. Його історія, якщо не говорити про подробиці, стара як світ. Молодий, наївний, полюбив, дізнався що стане татом, улюблена народила, і горе-матуся розчинилася в тумані. Сина відразу вважала своїм. Інакше і бути неповинно! Син мого коханого чоловіка — мій син! Інакше бути не може, хто б що не говорив! І хай не генетичний, але рідний і…

Я дуже вдячна своїй свекрусі за те, що саме вона допомогла мені зрозуміти, що я зовсім не потрібна своєму чоловікові. І саме вона допомогла мені розлучитися з ним. Вона допомогла мені в найважчий період, коли я була дуже втомлена в душі. Наш шлюб з чоловіком я вважала щасливим. П’ятнадцять років-це велика частина життя. І, якщо траплялися часом сварки, вважала за краще розповісти про це свекрусі. Адже Зоряна Андріївна завжди здавалася мені майже ідеальною свекрухою і доброю людиною. Вона частенько ставала н мою сторону і говорила своєму синові, що сімейне щастя — це терпіння і вміння домовлятися між собою. Навіть коли на світ з’явилася моя крихітка, зі мною поруч була мати…

Перша дружина відіграла не останню роль у тому, що я став успішним підприємцем. Ми з Катею познайомилися, коли були звичайними, бідними студентами. Ми перетнулися на одній вечірці і почали зустрічатися. Вже тоді я мав мету заснувати свою справу. Але в мене тоді практично ніхто не вірив, навіть я сам у собі був не дуже впевнений. А ось Катя, коли дізналася про мою ідею, одразу спалахнула ентузіазмом. Завдяки її підтримці я наважився на перший проект. Спочатку це була маленька їдальня. Катя була поряд зі мною, коли справи йшли не надто добре. Навіть тоді вона продовжувала вірити у мене. На щастя, на мене незабаром чекав успіх. До сорока років я став дуже…

Коли Андрій йшов в армію, Таня обіцяла вірно чекати. І стримала обіцянку — вона писала коханому листи в армію з палкими зізнаннями в коханні, розписувала їх квіточками, сердечками, а в кінці листа поряд зі словом «цілую» залишала відбиток губ. Вона і справді безмежно любила — так, як тільки можна щиро любити людину, а коли його не було поруч, хвилини їй годинами здавалися. Тому до цих пір не віриться Тані, що Андрій міг так з нею вчинити. Серце до останнього підказувало, що це неправда, що він не міг забути її. І коли на кілька чергових її листів улюблений перестав відповідати, а потім в декількох словах написав про те, щоб вона його…