Чоловік був проти, щоб я подарувала своїй подрузі гроші. На щастя, мама дала мені зараз дуже цінну пораду

Коли я прийшла до мами, вона якраз удома прибирала. Мені 35 років, але я завжди приходжу до мами за порадою, коли мені важко. Мама у мене – дуже розумна жінка, з татом прожили 40 років. – Мамо, ти одна? – Запитала я з порога. Мама запропонувала мені увійти, вона одразу помітила, що зі мною щось не так. Я справді була дуже засмучена, навіть була вже готова розлучатися зі своїм чоловіком. Все тому, що у моєї подруги мав бути день народження, я запропонувала подарувати їй дві тисячі гривень. Але коли Іван почув пpo суму, одразу сказав, що це занадто багато, і щоб я вибирала щось скромніше. Я образилася, подумала, що мій чоловік жадібний, і що з таким я не хочу жити.
Моя мама вислухала мене, а далі каже: – А твій чоловік, чесно кажучи, має рацію. Навіщо показувати людям, що ви багаті, навіщо зайвий раз викликати у них за здрість. Піди в магазин, купи 6 кришталевих склянок, і цього буде більш ніж достатньо. – Розсудила, називається! Кому потрібні зараз твої фужери? Усі це давно мають! – Заперечила я мамі. – Ви подарунок подарували, а якщо склянки їм виявляться непотрібними, то вони зможуть легко їх комусь подарувати, всього проблем, – наполягла на своєму мама. До того ж, – продовжила вона, – твій чоловік-не найгірший чоловік у світі! Ті думаєш за тобою черга стоятиме? Ага зараз! Розхопили не беруть! Теж мені – королева.

Читайте також:ПРИТЧА ПРО ДРУЖБУ
Я не встигла нічого сказати, бо до кімнати зайшов мій чоловік. Мама одразу кинулася до нього: – Ой хто прийшов! Іван, я так рада тебе бачити! Їсти будеш? У мене така дивовижна риба, пальчики проковтнеш, я для тебе спеціально робила. Якби ти зараз не прийшов, я б тата відправила, щоб він тобі відніс! – А мені? – Ображено запитала я. – Мені ти навіть не запропонувала! – Доню, вибач, винна, там і тобі вистачить, просто я так зраділа, що побачила Івана! Я всім сусідам розповідаю, який у мене золотий зять! Кращий, ніж у когось син! І слухай, Іване, я хочу, щоб ти знав, що я на твоїй стороні. Твоя дружина мені тут все розповіла, а я кажу, що ти маєш рацію!

Ти на кухні їстимеш, чи тобі сюди принести? – Дякую, мамо, ми ж нещодавно снідали, я не голодний, і дякую, що підтримали, а то моїй дружині нічого не до ведеш, уперта до неможливості! – Ти знаєш, Іване, а вона не така вже й погана дружина, вона мені стільки хорошого розповідала тебе так хвалила, а мені було так приємно слухати, який ти хороший, я ж тобі, як рідного сина люблю, ти ж знаєш! Я пила воду і цими словами аж поперхнулася. Іван підійшов і обійняв мене: – Мама правду каже? – Запитав.
– Не чекав, думав, ти скаржитися побігла. – Що ти, вона порадитися прибігла, ой, не хотіла говорити, але добре, відкрию тобі таємницю: Ірина хоче тобі приготувати щось смачненьке, але я не скажу, що саме, ну ось ми і радилися, як дві господині! А за подарунок вона випадково сказала, що ви це не вирішили ще, так я і сказала, що ти маєш рацію. Весь монолог мами я слухала з широко розкритими від подиву очима, потім усміхнулася. – Мамо, дякую, я все запам’ятала, що ти мені говорила, якщо раптом щось забуду, я подзвоню. Ну, нам пopa, ми підемо. – Ні, поки ти не візьмеш для Івана рибу, я таки не відпущу вас. Іван стояв із задоволеною усмішкою.

Його теща принесла закутаний у махровий рушник рибу, поставила в сумочку і подала зятю. – Ось, їж на здоров’я і щоб усе мені з’їв, а то я ображусь! – Дякую вам, мамо, ви справжній друг, ех, пощастило мені з тещею! – Взявши мене під руку, сказав: – Ходімо? – Іди, я наздожену, я з мамою хочу попрощатися. Коли чоловік вийшов, я підійшла до матері: – Мамо, а ти велика актриса! За тобою Великий театр плаче! – Доню, запам’ятай раз і назавжди: щоб у будинку був мир і спокій, треба завжди бути трішечки актрисою!