— Господи, я мучуся щодня від того, що найнещасніше мене немає людини на землі. Я кожен день задаю собі питання, за які гріхи саме мене ти зробив самим нещасним з людей. Все життя я прошу виконати всього одне прохання: дозволь з ким-небудь обмінятися своїми бідами. Я готовий помінятися своїми стражданнями і труднощами з першим зустрічним, адже нещаснішого за мене все одно нікого не знайти. Я не смію просити багатства або блаженства. Прохання моя мале і незначне. Я покладаю надію на милість твою, сподіваючись бути почутим. Одного разу молитви були почуті, і з небес пролунав гучний голос: — Збери всі свої негаразди, зв’яжи їх у вузол і принеси в храм. Цей…

Мої свекор і свекруха завжди вечаряли разом. Свекор дуже любив свою дружину. Він підкладав в її бік тарілки кращі шматочки та говорив їй: – Їж, Катруся.Та і не тому тільки можна було зрозуміти, що він любить її. Моя свекруха була людиною дуже стриманою в почуттях і, як мені здавалося, холодною. Читайте також Маленька зрада – вона маленька, звичайно. Але ж і людина ще маленька Одного разу я запитала її: – Чому ви вийшли заміж за Олександра Івановича? Вона відповіла:- Мене по розподілу направили на Далекий Схід, де в селі стояв прикордонний загін. Уваги до мене було занадто багато. І я вирішила, що мені потрібно заміж. А Сашко був гарний, розважливий…

Історія про Сашка який  дитинстві мив посуд за всіма.  Мама йому говорила, що посуд після його миття стає особливо чистим. Надзвичайно чистим. В нього талант. Хлопчик і старався. А потім почув, як мама, сміючись, розповідала подрузі про свій трюк. Довірливий хлопчик відмінно миє посуд. Треба тепер сказати, що він і підлогу підмітає особливим чином. Прямо чарівним. Мама сміялася. Це смішно, так. Читайте також Якось надіслав кілька тисяч, а цього місяця ні копійки. Жила від сотні до сотні і переживала, чим годувати дітей. А одну дівчинку забули забрати з садка. Щось там батьки наплутали і забули. Потім схаменулися, подзвонили і попросили залишити дівчинку ночувати в групі. Нічого ж страшного в цьому…

Дні сходили, час минав, а нічого не змінювалось. Що робити далі, Галя просто не знала. На ній троє дітей, а чоловік кинув її . Йому, бачте, діти набридли, він втомився і не хоче шуму, а ще домогосподарки , яка постійно в тих дітях. Хоча якраз і Юрій наполягав на третій дитині, бо хотів хлопчика. Розлучення відбулось вже й офіційно. Юрій наказав не подавати на аліменти, бо щомісяця буде добровільно пересилати їм гроші на проживання. Квартира, в якій жила жінка з дітьми, була колишньої свекрухи. Тож Юрій шантажував: подасть на аліменти — буде без житла. Читайте також Часом буває важко в собі розібратися – чого я хочу, куди йду і що…

Історія про розмову двох чоловіків. –  У мене зараз одночасно пару жінок. Мені це набридло, але вибрати одну у мене не виходить. Як би мені це виправити? – Відсій одкровенням, – радить приятель. – Як це – одкровенням? – А так: відчуй себе абсолютно вільним, і кожній розповідай все про всіх інших. – Але як це допоможе? – А ти спробуй. Читайте також Заздрісник знову і знову спонукає вас розповідати про нещастя, яке вас спіткало. Наступна їхня зустріч через пів року: – Ну, і як? Скористався моєю порадою? – Хороша порада. Спасибі. Коли я став відвертим, то дві з моїх жінок тут же відмовилися зустрічатися зі мною. Ну і добре.…

Історія про тих, кому зараз за 40, а то й за 50 На невеликому підприємстві проходить зустріч з психологом. Ми всі віку 35-40 років, психологиня — дещо молодша. Наостанок запитує: – Маю до вас одне запитання: про кого із вас в дитинстві піклувалися батьки? Ми перезираємося між собою, підіймаються несміливі руки: – А кого із вас в дитинстві любили? Очі донизу — одна-дві три руки вгорі. Читайте також Почуття-вони у дрібницях – А бабуся рахується? – несміливо цікавиться мій колега. Так, про нас піклувалися. Так, нас виховували. Але любов — це інша річ, любов безумовна, просто за те, що ти є, що я можу тебе обійняти, поцілувати — такого поняття…

Така дрібниця. Він її не зустрів в аеропорту. Можна там замовити таксі і взагалі не дитина вона. Який сенс пертися так далеко, витрачати гроші і час, якщо зручніше узяти таксі і доїхати? Ця пані так і зробила. Зайшла в квартиру, чоловік за комп’ютером; обернувся і сказав: “Ти приїхала? Привіт!”, – і знову уткнувся в екран. Чи то розважався він, чи то працював, важко сказати, він завжди був за комп’ютером. Або на дивані з планшетом. Або на роботі. І все йшло нормально, навіть добре, і іпотеку виплачували, і інколи ходили в кіно. Все було нормально! Читайте також Не треба надто сумувати, якщо ви щось втратили Але вона пішла. І ніхто не…

Ми можемо ніколи не дізнатися, чому ми щось втратили або чому грошей стало мало. Тимчасово замало, так. Але якби ми знали, від чого саме ми відкупилися! .. Все влаштовано мудро і правильно. Вірно кажуть: «Спасибі, що взяли грошима». Гроші ми заробимо потім. І купимо, якщо треба, нові прикраси. Одна пані захворіла . Лікарі її вилікували, хоча лікування було довгим і болісним. Звісно ж за час хвороби прийшли в занепад її фінансові справи; дивним чином похитнулося і благополуччя чоловіка. Йому зрізали зарплату на роботі досить відчутно. І грошей в сім’ї стало набагато менше, ніж раніше. Жінка дуже засмучувалася з цього приводу. Вона звикла їздити на хороші курорти, купувати красиві речі ……

Одного разу чоловік зрозумів, що у нього проблеми з дружиною. Йому підказав один колега, що з дружиною проблеми. Варто було затриматися  – дзвінок. Вона примушувала ходити в спортзал. Вона готувала їсти ту їжу, яка, на її думку, була корисною.  І заставила   кинути курити. І з друзями не підтримувала зустрічі; друзі любили випити, а дружині це не подобалося … Загалом, багато  доводилося виносити цьому чоловікові, але він зрозумів, як багато проблем, тільки коли йому очі відкрив його друг. І зрозумів, що десять років жив у пеклі.  І став все робити на зло дружині, говорити, що вона відірвала йому крила і все інше. Він навіть вирішив пожити окремо. Читайте також Не дізнавшись…

Вони були разом 30 років, коли в один з вечорів вона зрозуміла, що давно не єдина жінка не тільки в його ліжку, але і в житті. Спочатку стало дуже боляче. Так, що губилися сенси і опорні точки. Діти виросли. Самі по собі вже. Так, онуки. Так, була сім’я. Але коли крім спільного минулого і соціально-схвалюваної картинки немає нічого – треба йти. Здавалося б, закрий очі, не роби драму, погуляв і все одно ж залишився вдома. Але вона пішла. Поїхала. Змінила місто, країну і колір волосся. Перестала зафарбовувати свій досвід. Він намагався дзвонити, перший рік навіть були спроби повернутися. Тільки це скоріше інерція і зручність. Вона більше не хотіла бути зручною…