Історії
-
Більше він до нас не звертався з проханням позичити гроші.
У нашому будинку живе чоловік який постійно позичає у когось гроші. Зазвичай, він не просить 200 гривень, 400, а відразу просить декілька тисяч. Живе собі спокійно, працює на віддаленій роботі та нічого його не хвилює. Сьогодні є гроші – добре, завтра немає — значить позичу. Як тільки у нього з’являються зайві гроші, то відразу він спускає їх на різні «цінні для нього речі» – як він говорить. Борги він завжди повертає, але буває так, що не відразу цілу суму, а частинами, що відповідно затягує весь процес на декілька місяців. Останнім часом взяв собі за звичку віддавати частинами – взяв у борг 2000 гривень, а повертає – то 200, то 500…
-
Бабуся каже, що вона навіть не розуміла скільки часу вона йшла , а від безсилля плин часу не відчувався. Ще вона розповідала як, притискаючи до грудей маленького сина , боялась глянути на нього, бо вона майже не відчувала його дихання.
Ще на початку 1942 року мою бабусю евакуювали з двома дітьми. Ешелон із голодними та безсилими людьми місяцями стояв у тупиках, пропускаючи фронтові поїзди. А вже через чотири місяці моя бабуся поховала свого старшого сина, чотирирічного Ваню, викопавши для нього маленьку ямку біля дороги. А маленький шестимісячний Коля був весь запрілий та голодний. Тоді, на день їм давали тільки два горнятка води. Маленький, від голоду навіть не мав сили плакати , а у грудях матері практично не було молока. А потім їхній ешелон розбомбили і бабуся була контуженою. Вони з маленьким Миколкою довго лежали в обгорілій косі, а потім повільно попленталася стежкою, яка пролягала крізь поля. Бабуся каже, що вона…
-
Дивовижна історія про вчителя, яку має прочитати кожен
Якось, одного осіннього дня , хлопець впізнав в перехожому свого вчителя з молодших класів. Він одразу підійшов до нього і запитав: – Ви не пам’ятаєте мене мабуть? Колись я був вашим учнем. – Так, я добре пам’ятаю тебе третьокласником. Чим ти займаєшся зараз? – Я викладаю. – Ого. Чому ти вирішив обрати таку професію? – Ви допомогли мені в цьому. – Я? Цікаво, як я надихнув тебе на нашу професію? – Тому що завдяки вам, мені теж захотілося мати учнів. – Як же я на це вплинув? Дивовижна історія, яка навчає – Ви дійсно не пам’ятаєте? Можна я нагадаю вам . Одного разу мій однокласник прийшов у школу з красивими…
-
Відповідальність за власне життя
Нам завжди важливо брати самим відповідальність за своє життя . Робити кожен крок усвідомлено і впевнено. З раннього дитинства хлопчику Максиму не давали можливості робити власний вибір: – Максим, додому! -Мамо, я зголоднів чи змерз? – Тобі пора спати. Тобто, батьки завжди вирішували все за нього та не давали йому права вибору. І в результаті, у хлопчика зникло природне відчуття своїх потреб, він не знав, чого хоче, і які цілі ставити. І ось цьому хлопчику вже 40 років, і він зовсім не розуміє себе, не розуміє чому він втомлений, чому незадоволений, чому на роботу не хочеться йти, чому додому не хочеться повертатися. А вся справа в тому, що в нього…
-
Пішла в квартиру колишнього забрати свої речі, як раптом його нова любов покликала мене на кухню, мовляв, є серйозна розмова
Знаєте, мені часто подруги казали, що вони жахливо мені заздрять. – А тобі що? Живеш у своє задоволення. З таким чоловіком по-іншому і не можна… Пощастило тобі, Діана, ох, пощастило! Тільки ніхто не бачив, як я живу насправді. А жила я кілька років не в шоколаді, м’яко кажучи, була одружена з Андрієм. З Андрієм ми познайомилися на роботі. Наші компанії тоді влаштували зустріч, ми зустрілися, і я відразу зачарувала його своєю харизмою. Ну, або він бреше. Загалом, нам обом було близько 30. Ми не стали зволікати з цією справою, щоб уникнути питань типу: «Ну, коли вже? А коли онуки?». Якщо до шлюбу Андрій мене часто балував подарунками та компліментами, після…
-
Коли я захворів, дружина відразу ж втекла від мене до мами, але через годину на моєму порозі стояла дійсно несподівана гостя!
Не буду приховувати, що в більшості випадків хлопці вже заздалегідь не долюблюють маму своєї дружини. Виною тому численні анекдоти, стереотипи і розповіді друзів, які вже встигли обзавестися сім’єю. Думаю, ні для кого не буде секретом: за замовчуванням між тещею і зятем повинна йти холодна війна.Природно, я був впевнений, що і мене не обійде ця доля. Коли я йшов знайомитися з родиною, моєї майбутньої дружини, не очікував нічого хорошого. Коли опинився в квартирі, зрозумів, що не помилився. Марія Антонівна— ще досить молода жінка, доглянута, виглядає молодше за свої роки, чудово одягнена, з хорошою стрижкою … І з таким поглядом, що відразу стало зрозуміло: вона, як би м’якше висловитися — трохи колюча.…
-
Я вийшла на пенсію, зібрала речі чоловіка і відправила його до мами в село. Все життя я мріяла про розлучення і, нарешті, зважилася. Але наші дорослі діти не зрозуміли мого вчинку.
Родом я з села, там зустріла свого чоловіка, вийшла заміж. Все своє сімейне життя я мріяла про розлучення, але нікому про це не говорила. І ось зараз, коли я вийшла на пенсію, я вирішила подати на розлучення. Я всього місяць як вступила в ряди пенсіонерів, а вже встигла переоцінити все своє життя заново. Соромно зізнатися, але я прожила більшу частину життя в шлюбі з людиною, який мене абсолютно не цінував ніколи. У мене ніби пелена з очей впала. Перші десять років шлюбу ми прожили в селі, де дуже великий вплив має думка оточуючих. Розлучень в селі практично немає. Треба терпіти, тому що де знайдеш кращого чоловіка. Спочатку джерелом всіх своїх…
-
Вночі я пробралася в відділення, де спали новонароджені. Ніхто не помітив, як я взяла хлопчика, закутала в ковдрочку і вибігла з пoлoгового будинку
Десять років тому у мене був прекрасний чоловік, який готовий був носити мене на руках і кожні вихідні дарувати оберемки троянд. Ми були шалено щасливі, але одне нас завжди засмучувало: у нас не виходило мати дітей. 15 років ми прожили в шлюбі, і весь цей час чоловік мріяв про сина. Ми лікyвалися, їздили по святих місцях, але нічого не допомагало. Лікaрі запевняли, що у нас обох все добре, просто ще не настав час. Але час зіграв з нами злий жарт. Він подарував нам можливість стати батьками занадто пізно. Влітку ми відпочивали на морі, проводили прекрасні ночі удвох, ні про що не думали, просто любили і насолоджувалися життям. Коли повернулися з…
-
Допомагай людям і звертай увагу на ті знаки, які посилає Всевишній, адже він допомагає тобі здійснити мрії!
Колись жив один чоловік, який хотів влаштуватися на престижну роботу, завести щасливу сім’ю і стати знаменитим. Поспішав він якось на співбесіду, вже спізнювався, біжить по вулиці і перед ним падає людина. Думки допомогти людині і не було, адже, тоді він би спізнитися на співбесіду, яка ось-ось мало розпочатися. Та роботі він пройшов співбесіду, але його не взяли. Друга історія була така. Чоловік якось в літній вечір гуляв по вулиці і бачив, як вуличні артисти грали сценку. Вона була дуже цікава і чоловік зупинився, і слухав їх весь виступ. Спектакль йому дуже сподобався, всі глядачі бурхливо аплодували, а по закінченню сценки до нашого чоловіка підійшла жінка. Вона зіграла там одну з…
-
Аж раптом хтось сказав: «Дивіться, хто йде!» Дмитро озирнувся — і обімлів. Це була Ольга. Коли жінка побачила Дмитра, настрій у неї відразу зник, а посмішка миттю зникла з її вуст.
Ні Ольга, ні Дмитро ніколи не ходили на зустрічі однокласників. Ні коли було 10 років після закінчення школи, ні 20 років. А все тому, що Ольга не хотіла зустрічатися з Дмитром. Вона й досі його не пробачила, хоча й пройшло вже багато років. А Дмитро не знав, як подивитись Ользі у вічі, йому було незручно перед жінкою, яка була його першим і, мабуть, єдиним коханням за все життя. Але, декілька років тому однокласник Михайло, який організовував чергову зустріч випускників із нагоди тридцятиріччя після закінчення школи, зателефонував Дмитру і сказав: «Я знаю, що ти не приїжджаєш на зустріч через Ольгу, але її не буде. Не виходить. Тож ми чекаємо тебе». Ользі…





























