В другий день свят ми прийшли в гості до свекрухи. Я спеціально відкладала цей візит, бо за 10 років мого життя у шлюбі знаю, що посиденьки з свекрухою нічим добрим не закінчуються. У моєї свекрухи дуже трепетне ставлення до грошей. Вона виросла в небагатій робітничій сім’ї, де економити на кожній копійці було нормою. Батько працював звичайним робочим на заводі, мати швачка на фабриці працювали багато, а ось грошей в той час за таку роботу отримували мало. Тому дитинство матері чоловіка пройшло без надмірностей. Свої дитячі звички до економії вона перенесла і в доросле життя. У такій же манері вона виховала і свого сина. Чоловік розповідав мені, як в дитинстві йому…

Полем йшла молода жінка. Було видно, що вона не перший день в дорозі. Бідолаха дуже втомилася. Їй дуже хотілося пити і знайти хоч яку-небудь тінь. Несподівано жінка побачила мандрівника, який йшов їй на зустріч. — Куди йдеш, красуню? — запитав літній чоловік. — Не знаю. Іду світ за очі … — жінка опустила голову. — Бачу, нелегко тобі дається мандрівка. Візьми, води джерельної попий, — мандрівник простягнув глечик. Жінка жадібно ковтала воду. Коли спрага була втамована, вона подякувала доброму чоловікові: — Дякую. Ти дав напитися води відкинутій людині… Зазвичай, мене женуть звідусіль. Вважають занепалою жінкою. — А в чому полягає твій гріх? — Я полюбила одруженого чоловіка. Дізнавшись про мої…

У сьогоднішній час, багато людей говорить: як ми можемо любити Бога, якщо ми його не бачимо? І існує одна гарна розповідь, яка дає відповідь на це питання. Історія із життя одної матері, яка навчала свою донечку молитви, любові до Бога. І одного разу дитина запитала матір: мамо, як же я можу любити Бога, якщо я, Його не бачу? Мама пояснила дитині, що бачити Бога неможливо, але прийде час і ти усе зрозумієш. Коли настав день народження донечки, то тітка з Італії прислала їй подарунок. Дитина у захваті розпакувала, подивилася і в захоплені вигукнула: який же він гарний і глянувши на маму промовила: як я люблю свою тітку. А мама питає…

Буквально ось якраз, на днях, мені прийшло повідомлення про те, що я повинна прийти до юриста, була вказана адреса. Спочатку я трохи хвилювалася, адже ніяких угод не оформляла у свої 32 роки, але вирішила піти на зустріч. Так, я дізналася, що не стало мого рідного батька, якого жодного разу в житті не бачила, але отримала вельми хорошу спадщину від нього за заповітом. Так сталося, що мій батько залишив мою маму, як тільки дізнався, що вона чекає дитину. Вони були зовсім молоді, і він був не готовий до свого батьківства і відповідальності, що він навіть змінив місто проживання, аби його не чіпали. Моя матуся велика молодець. У такій ситуації не розгубилася…

На перший погляд, це була звичайнісінька бабуся. Вона повільно човгала по снігу, низько опустивши голову; вигляд у неї був самотній і покинутий. Випадкові перехожі уникали дивитися в її бік: жебрацьке вбрання нагадувало про те, що навіть у святкові Різдвяні дні в світі, як і раніше, існує страждання і біль. Поруч з нею пройшла пара закоханих, шелестячи кульками з подарунками та їжею. Вони весело розмовляли і сміялися, і убога маленька фігурка виявилася поза полем їх зору. Пробігла жінка з двома малюками. Вони поспішали до своєї бабусі в гості й не звернули на стареньку уваги. Повз пройшов священик у рясі. Він розмірковував про високі матерії і не став затримувати свій погляд на…

Жили два ангели. Один завжди відпочивав на хмаринці, а інший без спочинку працював. Одного разу ангел, який відпочивав, вирішив запитати свого товариша: – Чому ти літаєш увесь час туди-сюди? Читайте також Ми з мамою дивом розлучили їх просто всіма правдами і неправдами. Вижили нахлібницю з дому. Товариш відповів:- Я ношу Богу послання, які починаються словами: «Допоможи, Господи». А чому ти завжди відпочиваєш? – Я повинен носити Господу послання, які починаються словами: «Дякую Господи»… Будьмо вдячними Богу за кожний день свого життя, за кожну хвилинку, кожну секунду. Будьмо вдячними Богу за наші сім’ї, родини, близьких та дорогих нам людей. Будьмо вдячними Богу за все…

Брат щиро дивувався, чому ж ми з мамою дружину його не любимо. А за що її любити то було? Нахабства вистачило в чужий будинок з чужою дитиною прийти, та ще й допомагати ми їй з немовлям повинні? Дружина брата вважала, що раз брат прийняв дитину, то і ми приймемо. Прорахувалася вона. Ще й гуляти почала. Брат на добу, вона біжить одразу: – Надь, подивишся за племінником? Я відпочину сходжу, з подружками пошепчу. Нормально, да? З племінником. Та який він мені племінник? Добре вона влаштуватися хотіла: я, значить, з чужою дитиною живи, а вона далі братові роги наставляти піде? – Вдома сиди. Їжі немає, підлога не мита. Зібралася вона. Не буду…

Одна і та ж фраза «човен розбився об побут» вимовляється чоловіком і жінкою зовсім з різними почуттями. Жінка шкодує про це, чоловік, як правило, ні. «Побут отруїв наші стосунки». Так часто заявляють чоловіки, виправдовуючи свою втечу від дружини та дітей до молодої коханки. Одноманітне сексуальне життя, відсутність чистоти в будинку, несмачна їжа. Причин для докору знаходиться безліч. Шлюб руйнується з трьох причин: зрада, брехня, жорстокість. Коли чоловік списує на побут своє небажання приходити додому, він лицемірить. Я категорично наполягаю називати все своїми іменами: якщо чоловік не виконує свої батьківські обов’язки, то це зрада; якщо чоловік говорить, що «не може робити жіночі справи», то це брехня; якщо він не співчуває дружині…

Учитель взяв в руки яблуко. – Люди вважають, що їх душі подібні яблукам, – сказав він. Учень зацікавився. – Точніше, половинкам, – поправився Учитель. Він акуратно розрізав яблуко на дві частини і поклав на стіл. – У людей є таке повір’я, ніби для кожної людини існує ідеальна пара. Начебто Бог, перш ніж посилати душі в світ, розсікає їх навпіл, на чоловічу і жіночу половинки. Як яблуко. Ось і бродять ці половинки, шукаюючи один одного. – І знаходять? Читайте також Як у казці – несподівано отримала велику грошову суму в спадок! – Як ти собі це уявляєш? Яка ймовірність такої зустрічі? Знаєш, скільки в світі людей? А крім того, ну знайдуть…