Одна жінка прийшла на весілля до шкільної подруги. Шикарне весілля, безліч гостей. І весілля було дуже пишне, дійсно. Від частування столи ломилися. Гості з апетитом їли. І дуже люб’язно та дружелюбно розмовляли один з одним. Усміхалися на весь рот і пропонували найкращі шматочки, посунули ласі страви. Тільки іноді хтось із гостей виходив із зали. Читайте також Настане час, коли ти зможеш подумати про завтрашній день без сліз. І того, хто вийшов, починали бурхливо і хтиво обговорювати. Прямо не обсмоктувати кістки, а гризти і боятися. Цей хабарник та п’яниця. Цей зраджує дружині відчайдушно і хворів на погану хворобу. Ця — та на ній тавра ніде ставити. Вона рідну матір здала до…

Колись бабуся дала пораду: “Якщо тобі важко, йди маленькими кроками. Роби те, що повинна, по чуть-чуть, – пояснила бабуся. – Не зазирай в майбутнє. Не думай навіть про те, що трапиться завтра. Помий посуд. Витри пил. Напиши лист. Звари суп. Бачиш? Ти йдеш маленькими кроками. Читайте також “Як будемо живі, посадимо квіти”. Зробила крок, зупинилася, передихнула, похвалила себе. Потім інший. За ним третій… Ти сама не помітиш, як твої кроки стануть ширшими. Настане час, коли ти зможеш подумати про завтрашній день без сліз.

Бабуся любила казати казала: “Як будемо живі, посадимо квіти”. Або: “Як будемо живі, на той рік качок не будемо брати, а курчат візьмемо”. Як будемо живі… Скільки її пам’ятаю, із самісінького дитинства, молодою ще жінкою, ледь старшою за мене нинішню. І я, чесно, часто думала, ой, вічно вони бояться, що там далі. А що там може бути далі? Але я тепер розумію, що це не страх. Це якраз життя всупереч. Плани всупереч. Мрії всупереч. Я думаю, це важливо було – зберегти і зберегтися самим – для того покоління, кого війна добре так переїхала танками, для тих, хто не обирав долю остарбайтерки (як моя бабуся). І для усіх нас нині –…

Чула, як моя мама попросила в сусідки трішки солі. Я спитала її, для чого вона просить у них, адже у нас вдома є сіль. Мама сказала: «Вони бідні і часто просять у нас щось. Я попросила у них щось незначне, таке, щоб не обтяжувало їх, але все ж дати їм відчути, що вони нам також допомагають. Читайте також Ти ж кожен день, прийшовши додому, говориш, що я цілий день нічого не робила. Так ось – сьогодні я нічого не робила! Так їм буде легше й простіше звертатися до нас і просити все, що їм потрібно.

Чоловік прийшов додому з роботи і виявив, що троє дітей у дворі будинку – досі в піжамах! Вони грали в грязі з порожніми коробками від їжі і скрізь валялося сміття. Двері автомобіля дружини була відкритими, як і вхідні двері будинку. Собаки ніде не було. У передпокої було ще більше хаосу. Лампа виключена і в одній зі стін лежали зім’яті ковдри. У вітальні працював телевізор на повну силу і в кімнаті було повно іграшок та одягу. У раковині повно брудних тарілок і каструль,… залишки сніданку лежали на столі, двері холодильника були відкритими навстіж,.. корм для собак валявся на підлозі,.. бите скло лежало під столом і невелика купа піску була біля дверей.…

– Не виходь за нього заміж. – Як ви будете жити? А, головне, на що? Він нічого не заробляє, він все життя просидить на цій своїй роботі. Завжди будеш бідувати. – Мамо, припини, я втомилася. Я його кохаю. Це головне. – Любов – головна тільки на початку. Потім, мила моя донечко, піде побут. І він тебе ой як торкнеться! Ти вистрибнеш з його обіймів, підійдеш до холодильника, а там – макарони. І все! А причепуритися?! Футболка, туфельки, шубка?! Не хочеться? – Ні. Я хочу бути з ним. – Так, це зрозуміло! Що тобі зараз можна втовкмачити! – То і не втовкмачуй. Я вже все вирішила, я виходжу заміж. – Так,…

Одна пані жила в невеликому містечку. Щоранку коли вона прокидалася відчувала велику втому і виснаження, але все ж таки вона змушувала себе йти на роботу й цілий день працювати, а вечері коли поверталась додому то знесилена падала спати. Вона не могла навіть згадати, коли за останній час відчувала себе щасливою, відчувала повноту життя і насолоджувалась кожним моментом. Але одного разу, сидячі на роботі, вона помітила, що її тінь віддаляється. Тоді вона почала благати тінь: Жінка: Не покидай мене, будь ласка, ти всі сили та енергія, що в мене залишились! Тінь: Так, ти права! Ти вичерпала всі свої запаси енергії та не поповнюєш її, з мене досить! Подумай над тим, що…

Спроби догодити тим, хто хоче тебе з’їсти, закінчуються завжди однаково. Заєць, який думає, що вовки його не з’їдять, бо він: – добре поводиться; – не заперечує; – виконує всі їхні бажання; – демонструє симпатію та підтримку вовкам; – намагається догодити; – страждає на стокгольмський синдром. Читайте також Іноді вірність партнера можна визначити за його знаком зодіаку Будь-який заєць, який намагається співпрацювати з вовками, приречений на поразку. Тому що він – не вовк. Він заєць. Якщо він такий послужливий – це добре. Але це не означає, що до нього ставитимуться з повагою і не зачеплять. Зачеплять. Тому що він не становить жодної цінності і за його знищення не буде ніякого покарання.…

Одну пані поклали  в лікарню. В годину відвідувачів до неї прийшов чоловік з сином З собою вони несли цілу баночку відварених риб’ячих хвостиків. А у жінки від такої турботи трапилася істерика. – Як ви можете, я ж хворію! Мені ж так погано, а ви тягнете мені рибку за залишковим принципом! – плакала жінка. А чоловік і сини щиро не могли зрозуміти, що вони зробили не так. – Але люба, ми ж живемо з тобою 20 років, і кожен раз, сидячи за столом, ти вибирала саме хвости! – розгублено констатував чоловік. – Природно, ми думали, що це те, що ти найбільше любиш! Читайте також Мені 36 років і в цій ситуації…

Одного разу моя мама увійшла в мою кімнату без стуку, взяла мою сумку і почала в ній копирсатися. – Мам, що ти робиш? – Я бачила у тебе аспірин. Голова розколюється… – Мам, у мене є аспірин, але можна ж попросити … – Так я бачу, що ти зайнята, ось і не відволікаю. Мені 15 років і в цьому діалозі я засвоюю чітку річ: особистих меж не існує. *** Одного разу ми з моїм тоді ще хлопцем Мішею пішли в гості. Сіли за стіл так, що опинилися в самому кутку столу, і щоб вийти, довелося б піднімати всіх інших гостей. У процесі свята з’ясувалося, що я забула в сумці телефон.…