Свято це прекрасно, якщо в колі сім’ї
Свято – це добре! Радісно.
Всі кудись йдуть, пригощаються смачним, подарунки один одному дарують, настрій піднесений. Але іноді в свято особливо сумно – саме тому, що всі пригощаються смачним, кудись йдуть, дарують подарунки, а ти сидиш один і думаєш думки.
На зразок того, що навіщо ці свята. Люди себе як дурні ведуть. Гроші витрачають. Об’їдаються.
Один чоловік так сидів перед телевізором і саме так думав. Він пішов з сім’ї – набридло все. Дружина з причіпками та вимогами, син-підліток з характером, і взагалі – одне і те ж. Ніяких почуттів немає. І радості немає. Ще свята якісь вигадали. Завтра на роботу.
Ось він сидів у квартирі друга, який його пустив пожити, і думав ці думки. І страшно злився, коли йому надсилали картинки з паскою і яйцями. Він був атеїст, принаймі, так думав. І всіх зневажав. Сидів і бурмотів. Потім дружина зателефонувала і каже: “Валерію, приходь до нас. Все ж свято. Я паски спекла, і ми яйця пофарбували. Ще індичку зробила в духовці, як ти любиш. Нам одним не з’їсти. Ти приходь, а сваритися і розлучатися потім будемо. Все ж свято сьогодні!”.
Читайте також 3 секрети древніх мудреців, які допоможуть стати щасливим
Цей Валерій скривився і подумав: “Бач, заманює! Мабуть, посиділи без мене, подумали, як їм без моєї зарплати жити. І взагалі – хто буде килим пилососити. І полички на кухні збирати. І на машині возити. Ось і заманюють”. Так він злобно подумав, моментально одягнувся, поголився, поїхав в магазин і купив купу подарунків. І величезну паску купив, з родзинками.
І приїхав додому, а там смачно пахне і стіл накритий. І дружина в новому рожевому халатику – дуже красиво. І син, ось відразу видно – його син! Богатир і красень. І поведінка вже кращою стала – усміхається і радіє татові! І дружина усміхається і простягає подарунок – одеколон. І індичка така святкова. І яйця різнокольорові. І взагалі – свято. І вдома добре!
І цей Валерій обійняв дружину, поставивши пакети з подарунками. І сина обняв. І сказав: “Христос Воскрес!”. І настало свято. Все ж свято потрібне, – так думав Валерій, який був атеїст, як він сам говорив. Сидів, щасливий, і розсилав картинки друзям і рідні – всіх же треба привітати. Все ж таки свято!
