Сьогодні була в спеціалізованій аптеці, за ліками по спецрецептах. В приміщенні був я і старенька бабуся, років десь так під 85. Поки їй робили ліки, розговорилися. Вона розповіла, як будучи маленькою дівчинкою, їли весною траву, коли ховалися від обстрілів, як зігрівалися взимку в підвалах, розпалюючи невеличкий вогонь з пучків зібраної з поля соломи. Як  могла, старався переконати її, що їй ще жити і жити… і що скоро все закінчиться, і буде мир. Коли принесли її ліки, я розрахувалася за неї, а на її старенькі очі виступили сльози. Потім вона почала просити, щоб я забрала  гроші, що вона сама оплатить ліки… але ми з нею домовилися, що коли закінчиться це все,…

Цю історію я ненароком почула в одному з магазинів жіночого одягу. Між собою розмовляли продавчині: – Ото одна пані мене нещодавно здивувала! Коли вона вперше завітала до нас, я відразу її запримітила. Жінка прийшла не сама, а з коханцем. Такий нічогенький, кремезної статури. Чого я так вирішила? Бо обоє постійно жартували, торкалися один одного наче ненароком. Вона час від часу щось ніжно шепотіла йому на вушко, а він дивився на неї, як кіт на сало. До того ж, були без обручок. Читайте також Ангел-охоронець Привела, певно, щоби їй подарунок до свята купив: вибирали плаття. О! Він ще їй у примірочній допомагав одягнути чи роздягнутися. Ну, ти сама розумієш… Так-от, вибрала…

Вона ледве йшла, не помічаючи нікого навкруги, повністю занурившись у свої думки… Втисячне прокручувала в голові, немов плівку, останні події, які сталися з нею, з вигляду вже дорослою, а в душі, як виявилося, ще маленькою, недосвідченою дівчинкою. Чи могла б Олеся подумати, що такий кінець свята її жде, свята, якого так довго чекала, не задля розваги чи ще чогось, а задля того, щоб побачити його, торкнутися до гарячих вуст, відчути, як він бере її долоню у свою і міцно стискає, немов боячись, що вона вислизне… Задля того, щоб подивитися йому в очі та в одному погляді прочитати думки, аби затріпотіло все тіло від одного дотику… Як у жахливому сні, згадувала…

Коли мій син підросте і запитає, ким я захоплююсь. Я розповім про Степанівну, яка спакувала в пакет АТБ закрутки. «З’їсте, хлопчики, а склячам від банки шматуйте обличчя звірів», — казала вона, повна віри в чужих синів, і тицяла залишки грошей у жмутку. Про Віктора, який будував вісім років дім, а коли влучила ракета і дім згорів, він рішуче пішов у найближче сховище багатоповерхівки: «Збирайте дітей, буду вивозити вас поміж розвалин дворів, допоки у мене лишилася ціла автівка». Про Артема, який усе, що заробив на заможне життя у своєму ІT, надіслав Оксані, що замовляє броники, поки спить малюк, з яким вона переховується по кілька разів на добу в укритті і здригається…

Попередні свої стосунки, згадувати навіть не хочу. Я зустрічалася з хлопцем, від якого вчасно не втекла, дочекалася того момента, що чекала від нього дитину і змушені були одружитися. Це було помилкою, тому що шлюб довго не протримався. Я залишилася з дитиною одна. Про чоловіків зареклася не думати більше взагалі. Та долю не обманути. Нещодавно чисто випадково познайомилися з одним чоловіком. З яким почали спілкуватися. Читайте також  Дочка ображається на мене, не відповідає на мої дзвінки та й в гості не приходить. Коли він питав про мене, я відразу сказала, що розлучена і у мене маленька донька. Сергій на 5 років старший за мене, нежонатий і немає дітей. Мужній, цілеспрямований, і…

Свою першу дитину я мала у 19 років. У такі юні роки, розуміння, як правильно виховувати донечку у мене не було. На початках, всі почали лізти до мене з своїми порадами, яких я навіть не питала. Мене це дико дратувало. Одного разу, я гуляла з Марічкою біля будинку. Дочка сміялася, бігала навколо лавочки, але спіткнувся і впала. Я стояла не далеко біля неї, я легенько підійшла до дочки і сказала: ” Нічого страшного, давай піднімайся сонце, ти ж просто злякалася”? Донечка спокійно встала, я її поцілувала, обняла, і вона пішла далі гратися. Але тут, мамочки, які також гуляли у дворі з дітками, накинулися на мене: Читайте також Дочка ображається на…

Їй уже за тридцять було добре, коли з’явився чудовий Аркадій, успішний інженер, не одружений, готовий до серйозних стосунків, як пишуть на сайтах знайомств. Власне там вони з дівчиною і познайомилися. І почали зустрічатись. А за кілька місяців вирішили святкувати разом Новий рік. У Тані у квартирі; та ще запросити батьків Аркадія для знайомства. Наміри ж серйозні. Настав час з батьками знайомитися, з якими проживав наречений. Аркадій сказав, що для його тата головне – чистота та порядок. Абсолютний порядок. Треба все прибрати, вимити, краще замовити клінінг. Вікна помити, санвузол до стерильності. Рушники мають бути білими. Мама – чудова кулінарка. І тому треба як слід постаратися, докласти зусиль. Все має бути гаряче,…

Як тільки ви стаєте мамою і обіймаєте свою дитину, від тоді ви ніколи вже не будете тією якою були до народження. Ви часто будете сумувати за тією, якою ви були вільною та коли в вас був час на себе. Коли ви менше переживали по дрібницях, та не було почуття вічної втоми. Ці дні для вас будуть немов один день, в якому все повторятиметься – підгузки, годування, безсоння та плач. Вам може здатися, що це ніколи уже не закінчиться, але це не так, все закінчиться з часом, все так не буде. Прийде час і ви будете спати досхочу і ніхто не буде плакати та вимагати годувати груддю. Прийде день коли ви…

Мені уже скоро 60, і я дуже розчарувалася у своїх дітях. Син живе у сусідньому місті, має хорошу жінку і виховує двоє дітей, а от дочці не дуже почастило у сімейному житті. З чоловіком вона розлучилася та сама виховує синочка, ще й з роботою у неї проблеми. Оскільки я вдова, то дочка часто приходила до мене, ми з нею і спілкувалися, і за продуктами разом ходили, вона залишала у мене внука, коли їй потрібно було відлучитися. Я допомагала їй чим могла, все було добре до однієї ситуації. Подзвонив мені якось син та сказав: – Вітаємо тебе бабуся, у тебе скоро буде внучка – радісно мені повідомив Дмитро. Моїй радості не…

Ми з чоловіком завжди пишалися своїм сином, до того ж він в нас єдиний. Він гарно вчився в школі, закінчив вуз і зараз має хорошу роботу. Ми жили не бідно, тому, коли син ще вчився, купили йому квартиру. У 26 років він одружився і ми були раді, що у нього є куди привести дружину. Та радість тривала недовго. Одного разу син сказав, що батьки його дружини наполягають на переїзді до столиці, де можливостей для кар’єрного росту значно більше, ніж в нашому місті. Ми не бачили в цьому ніякої переваги, тому що і тут він мав престижну роботу, квартиру, та й ми поруч, як не як. Я знала, що йому не…