Історія про найціннішу річ у нашому житті
У невеличкому містечку жив один дідусь. А в цього дідуся , по сусідству, жила жінка з дитиною. І цей маленький хлопчик завжди бігав до сусіда дідуся , адже той завжди грався з ним, розповідав різні історії та завжди мав в кишені цукерки.
Пройшли роки, хлопчина виріс і поїхав вчитися. Там він знайшов собі дівчину, у них почалися стосунки і хлопець зовсім не мав часу для того, щоб їздити до матері і відвідувати дідуся.
І от одного дня, хлопчина отримав повідомлення від мами, в якому вона написала, що сусід дідусь помер. Хлопець заплакав, адже він дуже любив цього дідуся. Дідусь багато чого його навчив і фактично замінив батька, якого у хлопця ніколи не було. Тому він одразу залишив всі справи і поїхав прощатися з дідусем.
Попрощавшись з дідусем , хлопець захотів зайти в спорожнілий сусідський будинок, де проводив все своє дитинство. Там нічого не помінялось: всі речі лежали так, як і колись. Але він помітив, що немає одного важливого предмета.
Адже, в дідуся на столі завжди стояла дерев’яна скринька, де він щось тримав. Він казав, що в тій скриньці те, що для нього «найцінніше у світі». Але тепер її не було і хлопець подумав , що мабуть її забрали родичі .
Хлопець поїхав назад до міста, займався своїми справами і часто згадував свого давнього друга дідуся. І тут хлопець отримує посилку, де відправником зазначено дідуся-сусіда!
Відкривши посилку, хлопець побачив всередині ту саму дерев’яну скриньку!
Читайте також:Ви незадоволені тим, що ваш чоловік мало заробляє, не хоче з вами проводити час та постійно сидить за комп’ютером?
Хлопець розумів, що він тримає в руках дуже цінну для дідуся річ, тому його руки дуже тремтіли, а серце вистрибувало з грудей. Відкривши скриньку , він побачив там кишеньковий годинник, на якому було таке гравіювання: «Спасибі тобі за той цінний і щасливий час, що ти приділяв мені».
З очей хлопця потекли сльози, адже він усвідомив, що для дідуся «найдорожчим і найціннішим у світі» був час, який вони проводили разом.
З часом хлопець багато чого зрозумів та почав більше уваги та часу приділяти матері та своїй сім′ї. Джерело
