Історії
-
Історія, яка навчить тебе цінувати власні знання та досвід. Задумайся!
Якось, двигун гігантського корабля вийшов з ладу і корабель не міг зрушити з місця. Всі майстри, які приходили відремонтувати корабель, тільки розводили руками і нічого не могли вдіяти. Тому, власник вирішив ще раз спробувати і найняв інженера-механіка з більш, ніж 40-річним стажем. Він гарно оглянув двигун зверху вниз. Ретельно все перевіривши, інженер відкрив сумку з інструментами і дістав звідти маленький молоток. Він один раз вдарив по стратегічним пунктам і двигун запустився. Все. Двигун був відремонтований, корабель може знову виходити в море! Через декілька днів інженер сказав, що загальна вартість ремонту корабля складає $ 20.000 “Що?!” – сказав підприємець. “Ти ж майже нічого не зробив. Я чекаю звіт по проробленій роботі.”…
-
Я стараюсь мало контактувати з ріднею. В нас мало спільного. Коли ми збираємося, я відчуваю себе некомфортно
У мене з батьками тяжкі відносини. Головним завжди був батько, мама права голосу не мала. Вона завжди погоджувалася з рішеннями батька, не сперечалася і мене вчила бути такою ж. На жаль чи на щастя, таке життя не для мене. Батько все моє дитинство слідкував за кожним моїм кроком. Він любив контролювати все – від мого одягу до друзів. Такі методи виховання ні до чого не привели. Я старалась хитрувати, завжди йшла до свободи. Єдине за що йому вдячна, він привчив мене до дисципліни. Я завжди вчасно вставала, виділяла час на навчання та час на відпочинок. Все було по графіку. Завдяки цій навичці, я гарно вивчилась, поступила на адвокатську справу і…
-
Я заміжня вже майже двадцять років і від того часу я зненавиділа свою свекруху
Я заміжня вже майже двадцять років і від того часу я зненавиділа свою свекруху. Її почуття до мене цілком взаємні, але вся різниця полягає у тому, що у мене є причини її не любити, а ось у неї ні. Валентина Василівна докладає усіх зусиль, щоб налаштувати проти мене дітей та чоловіка. Безумовно, я теж можу не викликати у неї симпатії з різних причин, але на подібне відношення точно не заслуговую! Спершу я докладала усіх зусиль, щоб завоювати її любов, але все було марно. Вона була категорично проти нашого весілля з Ігорем, оскільки їй значно більше подобалась його колишня дівчина. І я б могла на це закрити очі, якби на наше…
-
Хлопчик, який навчив заможну жінку жити
Того ранку, Оксана, як звично, вибігала з дому, бо спізнювалася на роботу. Вона працювала у великій компанії, тому завжди раненько виходила з дому. І от того дня, Оксана так поспішала, що налетіла на хлопчика, який біля її під’їзду збирав порожні пляшки у свою торбину. Пляшка гучно вдарилася об асфальт і розбилася. Тому, Оксана швидко дістала двадцятку, віддала малому та побігла. За день у жінки було безліч ділових зустрічей, безліч нещирих посмішок та вдаваної радості. А коли вже настав пізній вечір, Оксана тільки поверталася додому. Заходивши до під′їзду, раптом її хтось схопив за руку і промовив: “Ваша решта”. Це був хлопчина, який зранку збирав пляшки. “Що? Яка решта? Що це?” –…
-
Наша старша сестра забрала нас у мами: це був єдиний вихід
Мені було шість років, а братові чотири роки, коли нас забрала старша сестра.Мама часто пила, гуляла, ми з братом часто залишалися вдома самі без нагляду, сиділи голодні.Сестра Наташа старша за мене на чотирнадцять років, є ще старший брат, якому на той момент було близько двадцяти п’яти років, але він пішов з дому, коли йому ледь виповнилося чотирнадцять, з тих пір він рідко давав про себе знати. Напевно він навіть не знав про те, що у нього є ще брат і сестра.У той день, коли Наташа нас забрала, мама знову напилася і спала на дивані. Сестра прийшла, а ми з братом сидимо і їмо черствий хліб.Наташа розштовхала маму.- Мама я Вальку…
-
Ой, діти, не перекопувайте кінець городу! Тому що не щасливі будете. Тут майже у всіх таке в городах, що поробиш, часи такі були тоді … поважати треба, ми всі поважаємо, нехай нас Господь береже.
Оксані з Віктором по 35 років було, коли вони втомилися в місті по знімних квартирах тинятися з трьома дітьми. Допомоги чекати ні від кого, батьків у обох немає, вони з інтернату, ще з підліткового віку разом, і любов у них справжня, перевірена вже роками. А дітки он які охайні, виховані, красиві. Один за одного горою! Ось тільки грошей завжди не вистачає. Тяглися Віктор з Оксаною, як могли, міняли роботи, Вітя на заробітки їздив, але накопичити на власну квартиру так і не виходило. І ось одного разу вночі Віктор запропонував дружині: – Оксанка, а поїхали в село! Придивімося будиночок, на перший внесок у нас немаленька сума, кредит можемо взяти невеликий. Машину…
-
Коли весілля скінчилося, батько тишком підійшов до дочки і сказав, щоб вона залишилася ночувати у них. Всі присутні були здивовані, гості перешіптувалися і чекали, що відповість дочка
Анжела дивилася на тест з двома смужками. «Що ж тепер робити?» — думала вона. В свої 26 років вона була вже самостійною дівчиною. Працювала за фахом, знімала квартиру. Від батьків не залежала, але допомога завжди приймала. Анжела дуже хотіла цю дитину. Вона розуміла, що крім людини, від якого завагітніла, народити більше ні від кого не захоче. Проблема була в одному — улюблений був одружений. Його віра не дозволяла піти з сім’ї, але він завжди на повному серйозі казав, що якщо Анжела захоче народити дитину, він прийме і буде виховувати. Як вона і думала, її коханий зрадів новині про вагітність, сказав, що їхня дитина не буде ні в чому мати потребу.…
-
В той день свекруха перестаралася. І грядки Стефанія погано пройшла, і борщ пересолила, мала усе пиріжки з вишнями понадкушувала. – Більше ви нас не побачите!
Степан і Стефанія любили один одного, самі не пам’ятали, відколи. Тікали ще малими від всіх в волошкові пшеничні поля, придумували там свої казки, розповідали-шепотіли їх тільки один одному, щоб не чув ніхто, крім вітру … Росли. Стефа гарнішала з кожним новим днем, розквітала, очі синіли, волосся набиралися золотого кольору того колосся, серед якого був їх дитячий рай. Ох і кавалерів за нею стелилося! Але вона любила свого Степанка, звичайного, невисокого, русявого, кароокого. Степана забрали в армію, Стефа залишилася чекати. Під час служби зі Степаном стався прикрий випадок, і хлопець залишився одноруким. Написав Стефанії: зустрів тут і покохав іншу, живи без мене. Стефа не хотіла вірити. Не хотіла Але поруч опинився…
-
Хлопчик схопився за бабусю і несподівано для батька закрuчав: Не віддавай мене, бабуся
Уляна зі своїм чоловіком Євгеном завжди влаштовували скандали. Але це не завадило їм народити дитину. І це не зважаючи на те, що дружина була нижче чоловіка – за соціальним статусом, вона закінчила лише профтехучилище і за багатьма критеріями поступалася Жені. А він мав вищу освіту і був родом з сім’ї інтелігентів. Але в ті молоді роки їх наздогнали любовні почуття, які стерли всі відмінності між ними. І напевно даремно, адже на сьогоднішній день їх шлюб тріщав по швах і все вело до розлучення. Найбільше з цього приводу переживав Євген, адже син залишався з матір’ю. Дивлячись на Уляну, він розумів, що вона напевно буде перешкоджати його побаченням з Кирюшею. Так і…
-
І не дали, уявляєте. Не дали однієї груші. А ця маленька дівчинка померла. Звісно, може ,грушка і не врятувала б її життя, але вона просила з’їсти шматочок груші.
Якось, одного року, у сусідів дуже вродила груша. Гілки з плодами просто гнулись до землі. А у Світлани, дуже захворіла маленька донечка. Дівчинка дуже сильно кашляла і слабшала з кожним днем. Тоді була нереальна спека. Донечка нічого не хотіла їсти, і мама зневірено запитувала її, може щось їй хочеться поїсти, може щось купити ? І от дівчинка, вже зморена від хвороби, сказала мамі, що вона б з’їла шматочок груші! Тому, Світлана пішла до сусідів просити груші. Вона не любила таке робити, оскільки завжди вважала, що просять жебраки! Проте , зібрала свою гордість в кулак і пішла. Жінка попросила в сусідів одну грушу, пояснивши це тим, що дочка сильно хворіє і…