Складалося враження, що Ольга та Петро були створені один для одного. Обоє вміли заробляти гроші. Тому, як тільки вони поженилися, то проблем з фінансами у них не було. Петро мав свій невеличкий автосервіс, а Ольга точку з м’ясними виробами, яка незабаром розрослася по цілому місту. У них був син Роман, якому подружжя завжди намагалося догодити. Роман ходив в найкращому одязі, їздив на крутому велосипеді, а на повноліття отримав в подарунок автівку. Ольга прекрасно розуміла, що скоро Роман приведе в її дім невістку, оскільки він був завидним молодим чоловіком. Вона переживала за вибір сина та хотіла найкращого. З Ірою Роман познайомився на вечірці, вона сиділа та сумувала за сусіднім столиком. Роману…

Ти не зобов’язана виходити заміж в 20-25 років. Ти не зобов’язана знаходити свою любов, будучи в старших класах чи університеті. Ти не зобов’язана рано починати свою історію кохання. Краще почекати, поки ти станеш старшою, щоб зустріти правильну людину, чим вийти заміж за неправильну, але поки ти молода. Якщо ти зустрічалася в минулому тільки з токсичними людьми, тоді тобі не повинно бути погано одній. Ти повинна пишатися, що чекаєш когось кращого. Ти повинна бути щасливою, що вирішила не погоджуватися на менше. Немає нічого ганебного в тому, щоб бути однією, коли тобі 20 чи 30. Ти можеш використовувати цей час, щоб знайти себе. Ти можеш використовувати цей час, щоб будувати кар’єру. Ти…

Коли Яна обмовилася на роботі, що везе свою 84-річну бабусю на відомий курорт, її багато не зрозуміли. – Лікуватися? – Ні, відпочивати. – Відпочивати? Запанувала тиша. Багатьом потрібен був час, щоб обміркувати цю інформацію. Людина, відверто кажучи, старенька. Навіщо їй навантаження у вигляді перельоту? І невже бабуся погодилася? Пенсіонери народ скупий. Вкладати гроші потрібно у себе, у своїх дітей, у майбутнє, а не у минуле. Кожен подумки запитував себе: чи повіз би він власну бабусю? І чи повезуть його кудись власні онуки? І все одно є щось у цьому дивне, що такі величезні гроші витрачаються на враження людини, яка давним-давно своє прожила, і невідомо – чи багато їй ще залишилося.…

Марії пощастило в житті. Вона вийшла заміж за чоловіка, якого щиро кохала. Разом з Ростиславом вони виховували двоє донечк. Ніколи не було причини на те, щоб нарікати та жалітися на життя. Сьогодні Марія поцілувала на прощання чоловіка, зачинила двері і стала теж збиратися на роботу. Вийшла з хати та й пішла собі звичайною стежинкою до сільської ради, де вона працювала секретарем. Біля будівлі вже зібралося кілька працівників. — Всім гарного дня! — сказала жінка колегам. Ті помахали їй рукою, але Марії здалося, що вони на неї якось кого дивляться. — І тобі не хворіти! — крикнула прибиральниця Клава — любила страшно розпускати різноманітні плітки, серйозно її ніхто не сприймав. Читайте…

Останнім часом, всі говорять, що життя одне і треба насолоджуватися ним по повній. Така прозора пропаганда суцільного інфантилізму. Закохався – не відмовляй собі! Лети в нові обійми… Про відповідальність ні слова. Про відповідальність перед дітьми, які народжені в сім’ї, де є тато і мама. Хороший тато і хороша мама… Коли була чудова сім’я, принаймі в очах дитини. Поки був мир. І тут світ валиться, тільки тому що одному з подружжя захотілося пристрасті. Нормально так, правда? Тобто доросла дієздатна людина не доклала належних зусиль, щоб по-дорослому опрацювати свої внутрішні скалки, не витратила час на “прошивку” стосунків з партнером запасним швом, а ось так просто… дозволила собі закохатися. По суті ця людина…

Протягом всього свого дитинства, я відчувала себе непотрібною. Моя мама вийшла заміж, бо дізналася, що чекає дитину. Через три роки після мене, на світ появилася Оля. Вона у батьків була довгоочікуваною та запланованою. Всі родичі та батьки не переставали нею милуватися. Коли сестра плакала та проявляла свій егоїстичний характер, то батьки просто мило усміхалися та не звертали на це уваги. Їй все було дозволено ше з самого дитинства. Якщо вона хоче дорогу ляльку, то буль ласка, мені ж діставалися іграшки, які були куплені просто за копійки. Оля завжди була для батьків на першому плані. Її водили на гуртки, займалися вдома з нею уроками. А я тим часом самотужки записалася на…

Прийшов син до батька: – Подаю на розлучення. Набридло! Права матір – дружина в мене лінива. Скільки можна самому вигрібати? – Прости мене, сину, – сказав у відповідь батько. – За що? – За те, що я не завжди був добрий із твоєю матір’ю. Це моя провина, що в тобі є темний куточок із думкою про розлучення… – Що, не розлучатися? – Ні, не розлучайся… Навіть не думай ніколи про це. – Терпіти до кінця днів? – Не треба терпіти… Ти не її терпиш, а своє погане ставлення до неї. Змінишся сам – зміниться все навколо. – Як змінитися? – Дивись на дружину, як вчить Господь. Вона – Його дар…

У свої 59 років я зустріла чоловіка, який зовсім скоро запропонував мені жити разом. Приблизно 15 років я вже розлучена, серйозних відносин більше не було, тому зважила всі за та проти і вирішила спробувати. З першого погляду, чоловік був дуже порядний та охайний. Ми поговорили і дійшли висновку, що найкраще жити на моїй території. Розпочали ми наше спільне життя. Спочатку все було немов у казці, а потім почався жах. Оскільки я працювала на заводі, то у мене був досить важкий графік. Мій «коханий» був сам собі начальником, прокидався коли йому заманеться, йшов з дому та повертався коли йому було зручно. На вихідних готуванням та прибиранням завжди займалася я. Читайте також…