Чесно скажу, були деякі моменти, які підштовхнули мене на цей крок. Ми з матір’ю жили одні. Батько нас покинув, коли мені навіть і року не було. Мама так і не вийшла заміж вдруге. Тягла все на собі. У фінансовому плані ми не голодували, але і не шикували. А в той рік, мамин рідний брат захворів і мама продала нашу квартиру, щоб зібрати грошей на лікування. Брат поправився, а ми залишилися без гроша за душею і ще без квартири. Практично на вулиці. Я сильно переживала. А тут з’явився залицяльник. Він готовий був вирішити всі мої фінансові труднощі. Обіцяв, що я не буду ні в чому мати потребу. Я погодилась. Повірте, краще…

Пішов один чоловік до Бога й говорить: – Я чув, Ти роздаєш людям щастя. – Роздаю, – відповів Бог. – Тоді дай і мені. – Я дам, тільки даром цим треба вміти дорожити. – Я зумію, – запевнив чоловік Бога і, отримавши щастя, пішов. Але незабаром йому здалося, що в інших щастя краще. Заздрість почала мучити чоловіка. Він намагався жити щасливо, але не виходило. І начебто все є, та не вистачає, і ніби ситий, та все чогось хочеться. Так він мучився-мучився й дійшов до того, що від незадоволеності почав хворіти. Пішов чоловік знову до Бога. – Господи, – звернувся він до Всевишнього, – чому ти одним даєш велике щастя, а…

На моєму весіллі мамі чоловіка не подобалося абсолютно все: і сукня у мене, на її думку, була негарна, і їжа в ресторані не смачна, і конкурси від тамади не цікаві. Єдине, що влаштувало свекруху на весіллі, це «гарний костюм» у її синочка. І все це вона висловлювала вголос, чим суттєво зіпсувала мені настрій. Вона сказала, що в мене абсолютно немає смаку. Марії Олександрівні 54 роки і нещодавно вона надумала виходити заміж. Чоловік непоганий такий, солідний, її ровесник, давно розлучений, як і моя свекруха. Вони вирішили не просто розписатися, а робити весілля. Я ніяк не могла зрозуміти, навіщо це їм, але ми з чоловіком не втручалися. А тут якось телефонує мені…

Я не буду тягнути тягар минулого, який я так самовіддано тягнула на собі – всіх своїх колишніх і всі наші помилки. Я не буду картати себе за все те в мені, що не ідеально. Я не буду переконувати себе, що я не гідна любові або щастя. Я не дозволю голосам минулого дзвеніти в моїх вухах, нагадуючи про всі невдачі. Я навчуся глушити їх, я навчуся не вірити їм. Іл.: Lisa Aisato В цьому році я не буду закривати серце при кожній спробі когось показати мені свою любов і відданість. Я не буду намагатися створити дистанцію між мною і тим, у кого я можу закохатися, тому що у мене є звичка…

Жила-була на світі Втомлена Жінка. Кожен ранок вона абияк прокидалася, примушувала себе цілий день працювати та змученою лягала спати. Вона вже і не пам’ятала, коли востаннє почувала себе відпочилою, повною сил. І так все тривало до певного часу, до того самого моменту, коли тінь Втомленої Жінки відокремилася. Це було літньої спекотної днини, коли треба було зробити чергову важливу справу, тому що “не відкладай на завтра те, що можна зробити сьогодні”, “хто не працює, той не їсть”. Саме це довело жінку до піку втоми. Тінь стала віддалятися від неї, залишивши свою господиню сидіти без сил на офісному стільці. Жінка благала Тінь: – Будь ласка, повернися до мене! Ти йдеш, і разом…

Є у мене подруга, 29 років, незаміжня і ніколи не була в серйозних стосунках. Маленького зросту, повненька, працює в держустанові, отримує мало, живе в гуртожитку, освіти немає. Дружимо вже 8 років і весь цей час вона постійно шукає собі чоловіка і ніяк не може знайти. Прийшла вона до мене в гості, і, як зазвичай, завела розмову що їй, дивлячись на нас, дуже хочеться сім’ю, чоловіка, дітей і якої-небудь стабільності в житті. Слізно просила допомогти їй, познайомити з ким-небудь. Мій чоловік працює в автосервісі, я звернулася до нього з питанням, чи є у них неодружені розумні хлопці. Чоловік відповів, що є один дуже хороший хлопець, працьовитий, не п’є, адекватний. Вирішили в…

Жили-були в одному селі бідний старий і його син. Всього-то й було у них, що старий будинок – і чудової краси білий кінь. Власники найкращих табунів з усієї округи приїжджали в халупу старого, щоб подивитися на це диво і запропонувати за нього ціну. — Старий, так я заплачу за нього стільки, що навіть твоїм правнукам до кінця життя не доведеться працювати… — Ну продай, навіщо тобі цей кінь? Хочеш – двадцять коней натомість дам?.. — Все одно ж вкрадуть. Таких коней треба тримати за високим парканом і під гарною охороною… Так говорили гості старому. Але він ніколи не погоджувався продати свого білого коня. Читайте також Вперше про усиновлення Оксана почула…

Вперше про усиновлення Оксана почула від лікаря. Їй було 26 років, вона дуже хотіла дитину, але …не виходило. Лікар порадила подумати про усиновлення. Але Оксана не втрачала надію і продовжувала боротися за право народити дитину. Але, марно… Оксана з головою занурилась у роботу. За десять років зробила блискучу кар’єру. Вона – викладач в університеті, науковець, активний громадський діяч. За таких життєвих обставин вона перетворилась на закоренілу холостячку. А це, треба сказати, страшне явище. Коли ти починаєш внутрішньо дерев’яніти, і при цьому не розумієш, що з тобою відбувається… От тоді її материнське нутро почало протестувати. Оксана прийняла рішення всиновити дитину. Ще рік їй знадобився щоб завершити всі свої нагальні справи, аби…

– Ти мене, звісно, вибач, але я тебе не розумію зараз зовсім, – стала я відверто розмовляти зі своєю подругою Наталею. – Ти наче виправдуєш свого сина Миколу в тому, що він з таким небажанням платить аліменти для свого власного сина. Так не можна. Дитина ж має щось пити, їсти щодня, навчатися. Для нього стільки всього потрібно, а зараз такі ціни. Зараз все так дорого, ти ж сама все добре розумієш. Пара звичайнісінького взуття дитячого – он скільки коштує на сьогоднішній день. Хлопчик не винен, що батьки розлучилися. Вже хто-хто б так говорив, але ти, Наталю. Ти ж сама ростила свого сина Миколу сама, бо з чоловіком тоді розлучилася. І…

Ніколи не намагайтеся повернути жінку, якій ви одного разу завдали болю. Нічого хорошого вас не чекає! Не те, щоб вона не повернеться… Просто тієї жінки, яку ви залишили, швидше за все, більше немає. Замість неї прийде та, що знищить вас! Що робить чоловік, якщо йому потрібна жінка, але він при цьому не хоче прогресувати і стати гідним її? Він її обезцінює, тобто опускає до свого рівня. Тому чим більше безвідповідальний чоловік, тим більше обезценена жінка. Щастя і правда в дрібницях. Ніякого захоплення світу або дуже дорогий будинок не зрівнятися з тим, що ти можеш сказати “доброго ранку” коханому чоловікові. Якщо вам щось не подобається в своїх обраницях, не поспішайте звинувачувати…