Серйозно: потрібно гарненько постаратися, щоб перекинути свій триколісний велосипед і змусити тебе псіханути по-справжньому. Ти чуєш дзвін, ти знаєш, звідки він, але вже навчилася розрізняти, де сполох, а де – дзвіночки з блазня шапки. Я спочатку хвилювалася, думала – старію, втрачаю чутливість, далі тільки гірше – хуртовина, заметіль, льоди. Але ні – це не чутливість втрачається, а рецептори перебудовуються: тепер ти відгукуєшся на інше, і про інше, як море, хвилюєшся, і зачіпають тебе тепер до глибини душі зовсім інші речі – прості, теплі, лампові, побутові. А не ось це ось «шукаю себе». Себе не знайдеш внутрішньоутробно – себе треба робити. Варитися у стосунках, бути битим і приголубленим, коханим і кинутим;…

Старші зможуть впоратися, незабаром вони стануть повнолітніми. Михайлик… – вона зробила паузу. – Він не може обійтися без матері. І я не можу розраховувати на чоловіка! Пообіцяй, що подбаєш про нього? Мене звати Оксана. Я розповім про нашу спільну долю з сестрою. Ми завжди казали, що у нас одна добра душа на обох. Батьки виховували нас скромно, проте навчили нас найголовнішого — людських цінностей. Інколи, ми з сестрою вважали, що те, що вчать нас батьки нам ніколи не пригодиться, проте потім зрозуміли, що все-таки краще було б їх слухати. Ми закривали очі на батьківські слова і мамині поради і завжди думали, що ми мудріші. Моя сестра Аня бунтувала більше, ніж…

У нас з дружиною є великий будинок, город і автомобіль. Ми вже літні люди, тому вирішили оформити все на наших дітей в рівних частках…. Але діти проти того, щоб ділити спадщину порівну, кожен з них вважає, що все має належати тільки йому. Але я хочу, щоб діти жили в мирі. Як мені цього досягнути? Ми зі своєю дружиною досить забезпечені. Живемо у великому особняку, маємо велике подвір’я, город та автомобіль. Йдуть роки, а ми все старіємо, а тому ми вирішили, що варто переписати спадщину на дітей. У нас їх двоє — син та донька. Обоє вони вже давно мають власні сім’ї. Син Назар колись допомагав мені на будові: щось привезти,…

Є у мене знайома жінка – Наталя. А у Наталі мама, чоловік і донька Ніка п’яти років. Наче звичайна сім’я. Але нещодавно у них трапилась одна подія, яка змусила мене задуматись і зрозуміти, що ніколи не варто поспішати з висновками. Адже часом наші діти є набагато розумнішими і мудрішими за дорослих… Далі передам розповідь зі слів Наталі: Телефонують мені нa paбoтy з дитячого садочку і наполегливо рекомендують підійди за дочкою Нікою раніше. – Що трапилось? – запитую. – Що з Нікою? – З вашою донькою все добре, але нам з вами потрібно серйозно поговорити. – Голос виховательки звучав досить холодно. Намагаюсь зосередитися на роботі, виходить погано, відпросилася, біжу в садочок.…

Їхня пильна сусідка, яка любила слухати всі інтриги в будинку так і не дочекалася гучного скандалу, все пройшло спокійно. Одного ранку, Ярина провела чоловіка на роботу і закрила двері. Тихо повернулася назад на кухню і вирішила допити свою ранкову каву. Під час цього ритуалу вона любила дивитися у вікно. Ярина разом з чоловіком проживали в багатоповерховому будинку. З її вікна виднілася річка. Ярина дуже привикла до своєї квартири. Вона цінувала всі дрібнички, які вони з чоловіком привозили з різних куточків світу. Але нічого з цього вона не хотіла брати у своє майбутнє. Вона не ображалася на свого чоловіка, а просто втомилася від нього. Втомилася від того, що він постійно порівнював…

Недавно я вийшла заміж. Своєму чоловікові запропонувала жити у мене у квартирі, хоч у нього теж є своє житло, але моя квартира була значно більша. Ми навіть довго не обдумували над тим, де жити після одруження. Моя трикімнатна квартира знаходилася майже в центрі міста, до роботи було добиратися близько обом. А його двокімнатна була у поганому стані, потрібно було зробити ремонт та й знаходилася вона на виїзді з міста. Мій чоловік запропонував зробити косметичний ремонт в його квартирі і щоб житло не простоювало, здавати його в оренду. Я сама розуміла, що зайвими гроші нам не будуть точно. За декілька тижнів ми пофарбували стіни, поклеїли шпалери, замінили техніку, оновили меблі. Все…

– Мені потрібно придумати якусь вагому причину, щоб на весілля не йти! – говорить своїй подрузі Варвара. В голову нічого зараз не приходить, скажу просто, що сильно занедужала. Звичайно, що тоді питань до мене не буде, чому я пропустила весілля, але я так боюся на себе лиха наговорити. Що ти порадиш? Що можна ще придумати? – Ти хочеш сказати, що шукаєш причину, аби не йти на весілля до свого рідного сина? – Ти все вірно зрозуміла. Мати Наталі взяла на себе витрати за ресторан, лімузини, музику. все по вищому розряду буде у них — відеозйомка, фотографи, великий торт від відомого кондитера. – І вона все це оплатила вже? Пощастило, що…

У батьків мого чоловіка є дача. Вони віддали її нам, оскільки вже не мали ні сили, ні здоровя, аби доглядати город. Свекруха любила садити грядки — огірочки, помідорчики, яблука – все це вона вирощувала, закатувала в банки, роздавала сусідам. А тепер все на моїх плечах. Читайте також Люба моя донечко, я хочу, щоб мій досвід був тобі корисний Тепер у нас зявилась дача: є де шашлики пожарити і куди поїхати на вихідних. Проте був один нюанс — я не хотіла працювати на городі, тому вирішила зробити квітник. Ми достатньо заробляємо, аби купувати продукти на ринку чи в супермаркеті. ми повністю забрали город, посадили туди газон і зробили велике подвір’я. Цього…