Мені справді пощастило в житті. У моєму житті з’явилася жінка, яка зуміла щиро полюбити та прийняти мене як рідну донечку. Сьогодні хочу розповісти вам про свою свекруху, щоб всі дізналися про її людяність та неймовірну доброту. Я часто чую від своїх подруг нарікання на свекрух. Для мене це зовсім незнайоме. Ми вже протягом 15 років живемо разом з чоловіком та його мамою. Ви не помилилися, саме з матусею. Я її завжди так лагідно називаю. Я ніколи не дозволяла собі говорити про неї поганих речей. Як можна вчиняти з такою людиною по-іншому, якщо вона ставиться до мене, як до рідної дитини. Ця людина завжди піклується про мене. Я ніколи не знала,…

Невдовзі у Миколи та його дружини планувалося святкування з нагоди 30-річчя сімейного життя. Але на душі у чоловіка було зовсім не спокійно. Вони прожили разом з Марією душа в душу, одружилися ще зовсім юними, і вона зовсім не винна в тому, що він на старості років сильно закохався. Хоч Миколі і виповнилося недавно 55 років, але виглядав він на 10 років молодшим. Аліну він зустрів приблизно 5 років тому і відразу зрозумів, що не уявляє без неї життя. Вона була молодша від нього на 15 років, але одразу звернула увагу на такого доглянутого та імпозантного чоловіка. Познайомилися вони на роботі і з того часу триває їх роман. Дружина нічого не…

Жанна позичила у мене гроші – суму, скажімо так, не дріб’язкову, як моя тодішня місячна зарплата. Виходило так, що я свої власні гроші, зароблені далеко не легкою працею, повинна була у неї випрошувати. Ну нормально? Позичені гроші повертати не треба. Ви не знали? А ось я тепер знаю. Ця ситуація навчила мене ніколи, нікому, ні при яких обставинах — не позичати гроші! Я працюю в офісі, зарплата в мене немаленька, тому я цілком нормально можу відкласти в місяць 500 євро. Якось до мене підійшла моя колега і попросила позичити їй тисячу євро. Для мене, на той час, та навіть і зараз — це велика сума. Майже уся моя зарплата! Читайте…

Любов – це не складно. Залежність – це складно, і печаль – складно, і очікування – складно. Несвідомі страхи – це складно, і старі травми – також. Складно, коли не відчуваєш себе в безпеці. Складно виходити із зони комфорту. Складно усвідомлювати, що ви – самотні в цьому світі, хоча думали, що можете покластися на когось. Складно усвідомлювати, що загубилися і намагаєтеся за допомогою відносин знайти себе. Складно приймати, що все, про що мріяли і заради чого стільки зробили, звалилося в один момент. Любов – це коли ви не сумніваєтеся, що повинні бути разом. Любов – це коли не йдуть, щоб перевірити, наскільки ви дорогі, щоб знову повернутися. Любов не змушує…

А я і чути нічого не хочу, ковтаю сльози і кажу, що на розлучення подаю. Терпіти такого більше не хочу і не можу.Якщо кому такий потрібен, прошу, ще й стрічечкою перев’яжу! У шлюбі з чоловіком я вже 10 років. За цей час, у нас є донечка Злата, якій зараз всього чотири рочки. У нас завжди у сім’ї одна й та ж проблема — побут. Скільки ми б не ділили обов’язків, все одно, чоловік вважає, що я нічого не роблю і даремно сварюсь. Так, справді допомога у побуті — це дрібничка через, яку може і не варто сваритись, проте я вже так не можу. Поки я була в декреті, то, звісно,…

Почула я одного разу від свого чоловіка якесь дуже елементарне питання з очевидною відповіддю, якої він не міг не знати зі своїм інтелектом і пам’яттю… Здивувалася… Він посміхнувся і сказав слова, які я запам’ятала назавжди: – Мені важливо просто тебе чути. Важливо знати, що ти скажеш. Це важливо для нашої близькості. Можеш ніколи мені не готувати, не прасувати сорочки, і не робити генеральних прибирань… Але – говори зі мною! Говори про все! І про все питай! Читайте також:  Є люди у житті так багато проблем Кажу. Питаю. Чую. Пройшли роки… І тепер я точно знаю, що він був правий! Близькість тримається не на обідах з п’яти страв, і не на…

Перший онук — це завжди подарунок для усієї родини! Проте у нашому випадку замість того, щоб тішитись дитиною виникла нездорова конкуренція між бабусями, яка переросла у справжню ворожнечу. Коли у мене починались перейми, то ми приїхали в пологовий завчасно. Мій чоловік Ярослав дуже переживав, а тому щоб трішки заспокоїти свої думки, він вийшов на коридор. Час у той день тривав, ніби вічність і, звісно, що і я, і чоловік, і родичі були в очікуванні малюка. – Вони тут, – повернувся він, на мить вчепившись за голову, – двоє, – видихнув він, ніби щойно перекопав гектар землі. – Я їх одразу ж побачив. Вони сперечаються, як кури на задньому дворі, –…