Я бачу, що ти лежиш в ліжку, і не можеш заснути. Годинник пробив північ кілька годин тому, кожен цок нагадав тобі про те, як мало ти будеш спати сьогодні вночі. Ти можеш почути глибоке, спокійне дихання чоловіка, коли він спить поруч з тобою. Звичайно, він міцно спить з того моменту, як його голова торкнулася подушки. Будь-який тягар, який він випробував сьогодні, безсумнівно, залишився за дверима спальні. І він не згадає про нього, поки не прокинеться завтра вранці. Але ти не можеш зробити те ж саме. Просто відключити свої думки так само легко, як вимкнути нічник. Але так не працює твій розум. Ти жінка. Ти мама. І з якоїсь причини, якою…

В одному селі жили сусіди. Одні були подружжям декілька років, виховували дітей, а інші — нещодавно одружились. Та пара, яка у шлюбі недовго завжди дуже сварилась: крики з їхнього будинку чули усі. А от їхні сусіди завжди жили мирно і спокійно. Після чергової сварки дружина сказала: — Піди, Остапе, глянь до них. Що ж вони такого роблять, що не сваряться. Читайте також На мої докори він казав, що я більше заробляю, тому толку з його зарплати для мене немає. Остап пішов до сусідів, щоб ніби-то сіль попросити. Заходить у дім, а в них світло, просторо, пахне смачною їжею і жінка бігає то на кухню, то на коридор. У той час…

У моїх батьків завжди був спільний бюджет, який вони спільно витрачали. Та у моїй сім’ї склалося все по-іншому. Спочатку нас повністю забезпечував чоловік, а після декрету кожен заробляє сам на себе. Однак я не вважаю це нормальним. У моєму розумінні сім’я — це про спільне життя. Я три роки просиділа з сином у декретній відпустці. Мені це трохи надоїло, тому я з радістю віддала дитину в садок, а сама пішла на роботу. Там я добре справлялася, тому незабаром мене підвищили. Я почала отримувати таку ж зарплату, як і мій чоловік. Саме в цей момент все почалося. Коли потрібно було заплатити за комуналку, то чоловік сказав, що я заробляю, тому можу…

Вчора гуляла з сином в місцевому парку. Руслан захотів пострибати на батуті, знаєте такі розваги, які ви можете взяти собі в аренду за певну кількість гривень на певний відрізок часу? 10 хв – 35 грн. «Пропуск» до атракції контролює дівчинка, яка і веде касу, років 13-14 з вигляду. І ось, поки моя задоволена дитина стрибала, показуючи як робити сальто дітям, які долучились до забави, спостерігаю таку картину. До дівчинки-контролера підходять двоє дітей. Старший хлопчик, років 10, який веде, певно брата, з вигляду – однолітка мого сина до центру веселощів в парку. Скромно, охайно одягнуті діти. Питають у дівчинки – контролера: – Доброго дня, вибачте, а скільки коштує пострибати на батуті?…

Так хочеться… Навіть найбільш сильній і сміливій людині, щоб її почекали за дверима, коли вона зуби лікує або іспит здає. Або проходить небезпечне завдання. Навіть смертельно-небезпечне завдання не так страшно проходити, коли тебе чекають за дверима. Просто чекають – і все! .. Але дорослій людині соромно просити когось, як в дитинстві: «Ходімо зі мною! Ти просто почекаєш мене за дверима!» Тому що можуть відповісти: «Ти що, маленький?» Або ще гірше: «Не роби істерику». Або просто скажуть: «Вибач, у мене справи!». І йдеш один, самостійно і бадьоро: і зуби лікувати, і небезпечне завдання виконувати, і іспит складати – доросла людина все це робить одна… І справляється – сама! … І повертається…

Турбота про себе не завжди виглядає так привабливо, як здається. Нерідко це означає робити дуже неприємні речі – потіти на тренуванні, або сказати токсичному другу, що ви більше не хочете з ним спілкуватися, або знайти другу роботу, щоб почати, нарешті, відкладати гроші, або – завдання із завдань! – зуміти прийняти себе справжню, а не брати на себе з останніх сил непосильну ношу з прагнення відповідати ідеалу, а потім влаштовувати собі вимушений «відпочинок» від цієї реальності за допомогою ванни з піною, глянцевого журналу і відключеного на весь день телефона. Турбота про себе не повинна бути схожа на відпустку, куди ми їдемо, бо страшно виснажені через постійний внутрішній пресинг. Справжня турбота про…

У селі Єва давно не з’являлася. Уже десять років вона живе в обласному центрі і не хоче згадувати про минуле. Дівчина старалася викинути з пам’яті усі події, не згадувати пережите. Проте зараз Єву запросила на весілля її найкраща подруга. Відмови подружка і чути не хотіла, тож довелося прийняти запрошення. Хоча тепер Єва – впевнена й успішна жінка, та усередині вона та сама дівчинка, яка заборонила собі любити. Тарас – її перше кохання. Вона була молодша за нього на шість років. Від Тараса в селі мліли усі дівчата, але той обрав саме Єву. Ще від початку мама віднаджувала доньку від тих стосунків, радила трохи зачекати. Але ж любов сліпа. Старости завітали…

Коли я задумуюсь над тим чому не хочу дітей, то згадую дитинство. Це був вівторок і мама як завжди забирала мене зі школи зі словами «Це буде особливий день». Ми поїхали в музей Мистецтв, потім їли морозиво у парку, катались на каруселях, словом, день був неймовірним, поки… ми не зупинились біля триповерхового будинку, де приймала клієнтів психотерапевт. Кілька сходинок і ми біля її кабінету. Сюди моя мама приходила, аби розказати про свої почуття, поділитись думками та послухати доброї поради. Ця пані мала незвичний вигляд, довгу синю сукенку та великі окуляри. Та попри мої побоювання вона була досить милою та доброю. Після невеличкої паузи мама промовила до мене: «Я знаю що…

Зоряна була звичайною дівчиною, яка не привертала до себе надто великої уваги. Родом із села, була мало ерудована, але дуже красива. Її завжди любили хлопці й вона мала багацько прихильників. Мій чоловік розповідав, що його сестра (Зоряна) любила випити та вештатись по клубах. Та одного дня вона знайшла собі майбутнього чоловіка — Остапа з яким прожила сім років. Остап був розумним та сильним чоловіком. Мав власну справу, заробив гроші на власну квартиру й авто, мав великі плани на майбутнє разом із Зоряною. Проте він майже завжди був на роботі, тому наївно вірив, що зоряна говорить правду. Та коли Остап почав помічати, що його кохана робить багато проблем не тільки для…