Вчитель приніс повітряні кульки до школи й попросив дітей надути їх, а потім написати на них свої імена. Вони винесли всі повітряні кульки в коридор, а вчитель змішав їх. Потім вчитель дав їм 5 хвилин, щоб кожен знайшов кульку зі своїм ім’ям. Діти побігли шукати, але час закінчився, а ніхто так і не знайшов власної іменної кульки… Читайте також:Не все відразу Тоді вчитель попросив дітей: візьміть кульку, яка лежить поблизу і віддайте її людині, чиє ім’я написане на ній. Пройшло менше ніж 2 хвилини, а у кожного в руках була його кулька. Нарешті вчитель підсумовував мораль, яка випливає з цього експерименту: “Повітряні кульки — як щастя. Ніхто не знайде його,…

Одного разу священик прийшов до зали, щоб звернутися до вірян. Зала була порожньою, тільки молодий конюх сидів у першому ряду. Священик замислився: – Чи слід мені говорити? Зрештою він наважився запитати конюха: – Тут немає нікого, крім тебе, то чи слід мені говорити? Конюх відказав: Читайте також:Пенсіонерка вже втомилася чекати на доньку, і попросила сусіда довести її до міста. Тамара Владиславівна боялася, що з донькою трапилося лихо – Пане, я проста людина, я в цьому нічого не тямлю. Але, коли я заходжу до стайні і бачу, що всі коні розбіглися, і залишився лише один кінь, я все одно нагодую його. Священик, прийнявши ці слова близько до серця, почав проповідь. Він…

Тамара Владиславівна сиділа на ганку і дивилася в далечінь. У сеpці її не згасала надія, що донька приїде, вона ж обіцяла! Сьогодні Тамара мала сімдесятий ювілей. На жаль, чоловіка вона втpатила давно, тож старість доводилося доживати одній, хоча єдина донька й жила в місті, яке від села зовсім не далеко знаходилося, донька до неї не їздила. Чекала старенька до вечора, але так і не дочекалася. Тоді вона встала та пішла до сусідського мужика. Читайте також: Аню весь час плутали з іншою дівчинкою. А коли вона дізналася про страшну таємницю її дитинства, то мало не збилася з пантелику Сергій часто їй допомагав. -Є у мене прохання одне, до міста мене довезеш?…

Олі та Ані було два з половиною роки, коли Олю вкрали. Вони грали в пісочниці, а бабуся сиділа на лавочці і говорила з подружками. До дітей підійшла якась жінка, поговорила з ними, взяла Олю за руку і повела. Олю так і не знайшли: ні поліція, ні батьки, ні бабуся, яка бігала районом, показувала Аню перехожим і питала, чи не бачили вони схожу дівчинку. Пройшло багато років. Аня готувалася здавати ЗНО. Вона добре вчилася, але хвилювалася перед іспитом. — Внучко, йди попий чаю, відпочинь трошки, — покликала Аню бабуся. — Іду, бабусю. Аня поговорила із фотографією сестри, попросила бути з нею під час іспиту. Вона часто так робила, бо в глибині…

Щовечора, повертаючись з роботи, я готую чоловікові вечерю, сідаю за стіл і чекаю його. Він приходить, я запитую, як він провів день, він все розповідає. Наївшись, чоловік встає зі столу, відсуває стілець ногою, витирається кухонним рушником, йде, розвалюється перед телевізором і починає на всю гучність включати і перемикати всі канали, паралельно голосно коментуючи все, що бачить. Я в цей час все прибираю, мию посуд, готую напівфабрикати на наступний день і сідаю за стіл – придумувати собі нове заняття, аби не бачити і не чути чоловіка. Він мені огидний. Я займаю себе так, щоб не зустрітися з ним в будинку до того, як він засне. Вже тоді я і сама йду…

Скільки років пам’ятаю себе, стільки тут і живу – у невеликому будинку на краю села. Тут пройшло все моє дитинство, юність та молодість. У цей будинок я привела свого нареченого, щоб він познайомився з мамою та татом, звідси поїхала з чоловіком і повернулася у 30 років з малечею на руках – моєю дочкою. Не склалося життя у нас із чоловіком разом, розлучилися. Але мене з радістю батьки знову прийняли до себе, яких згодом не стало. У цьому домі і моя дочка виросла, заміж вийшла, онука мені подарувала. Ціла цікава історія з величезним кошиком спогадів. Тільки от тепер, якщо відкинути сентиментальність, треба подивитися на цей будинок реально: він почорнів, просів, зігнувся,…

  Двоє друзів посварилися. І один почав всім знайомим говорити погані слова про свого друга. Але потім він заспокоївся і зрозумів, що був неправий. Він прийшов до друга і почав у нього просити вибачення. Тоді той друг сказав: — Добре! Я тебе прощу. Тільки за однієї умови. — Якої? — Візьми подушку і випусти все пір’я на вітер. Перший друг так і зробив. Він розірвав подушку. А вітер розніс пір’я по всьому селу. Задоволений друг прийшов до іншого і сказав: — Виконав твоє завдання. Я прощений? — Так, якщо ти збереш всі пір’я назад у подушку… Неможливо зібрати всі пір’я назад. –Так  як і погані слова, які ти про мене…

Коли я завагiтніла, на першому УЗД нам сказали, що буде двійня. Ми з чоловіком були тpoxи вражені цією новиною. Це так тяжкo. Старшій 10 років, і ми зважилися на хлопчика, а вийшло двоє. Але нічого вже не зробиш, будемо ростити ще двох. Адже це так чудово! У лікapні завжди запитувала у лікapя: «Все нормально? Мені здається, тільки один ворушиться». Але лікарі завжди відповідали: «Все добре». На мій день народження приїхали батьки і сестри. Ми посиділи, відзначили. Я пішла відпочивати. На наступний день, рано вранці, біжу до чоловіка і кажу: «Вези  мене впологовий будинок». Він привіз мене, і через годину я народила трійню. Читайте також: Мама поскаржилася мені, що сестра з…

— Теща, напевно, вже пирогів напекла, — сказав уранці в суботу чоловік. — Нагрянемо в гості? Дорога до мами триває хвилин сорок. Я взяла телефон. Зателефонувати, попередити. — Мамуль, привіт. Олегу пиріжків твоїх захотілося… Навіть їхати не збираються? Що ж ти мені раніше не сказала? Ми виїжджаємо. Молодша сестра мами, тітка Галя, явно загостилася. І хай би одна, то ще й чоловіка з онуками привезла. Два хлопчики навчаютьсявіддалено. Моя тітка — страшна ледарка. Антипод моєї мами. Спить до полудня, їсти готувати нічого не бажає. У мами ж вона живе і не тужить, на всьому готовому. І безкоштовно. Читайте також: До мене несподівано підійшла циганка. Я намагалася уникнути її, але марно.…

На своє 25-річчя зібрала всіх друзів в ресторані, нам було весело, ніхто не думав про погане. Увечері я вийшла на вулицю, подихати свіжим повітрям.До мене раптово підійшла циганка. Я намагалася уникнути її, але марно. Та лише сунула мені в руки маленький клаптик паперу і сказала: » Це твій син. Один єдиний; він у тебе буде. Їдь, забери »Повернути назад папірець я не встигла, довелося сунути його в сумочку. Вранці я розбирала подарунки і згадала про циганку. Відкрила клаптик паперу на якому було написано: «Кальдарас Олексій, 09.06.2010. вул. Виставкова, 40 ». Ім’я мені ні про що не говорило, і я вирішила поїхати туди, подивитися, що це за місце. Викликала таксі, назвала…