Ще на початку 1942 року мою бабусю евакуювали з двома дітьми. Ешелон із голодними та безсилими людьми місяцями стояв у тупиках, пропускаючи фронтові поїзди. А вже через чотири місяці моя бабуся поховала свого старшого сина, чотирирічного Ваню, викопавши для нього маленьку ямку біля дороги. А маленький шестимісячний Коля був весь запрілий та голодний. Тоді, на день їм давали тільки два горнятка води. Маленький, від голоду навіть не мав сили плакати , а у грудях матері практично не було молока. А потім їхній ешелон розбомбили і бабуся була контуженою. Вони з маленьким Миколкою довго лежали в обгорілій косі, а потім повільно попленталася стежкою, яка пролягала крізь поля. Бабуся каже, що вона…

Якось, одного осіннього дня , хлопець впізнав в перехожому свого вчителя з молодших класів. Він одразу підійшов до нього і запитав: – Ви не пам’ятаєте мене мабуть? Колись я був вашим учнем. – Так, я добре пам’ятаю тебе третьокласником. Чим ти займаєшся зараз? – Я викладаю. – Ого. Чому ти вирішив обрати таку професію? – Ви допомогли мені в цьому. – Я? Цікаво, як я надихнув тебе на нашу професію? – Тому що завдяки вам, мені теж захотілося мати учнів. – Як же я на це вплинув? Дивовижна історія, яка навчає – Ви дійсно не пам’ятаєте? Можна я нагадаю вам . Одного разу мій однокласник прийшов у школу з красивими…

Нам завжди важливо брати самим відповідальність за своє життя . Робити кожен крок усвідомлено і впевнено. З раннього дитинства хлопчику Максиму не давали можливості робити власний вибір: – Максим, додому! -Мамо, я зголоднів чи змерз? – Тобі пора спати. Тобто, батьки завжди вирішували все за нього та не давали йому права вибору. І в результаті, у хлопчика зникло природне відчуття своїх потреб, він не знав, чого хоче, і які цілі ставити. І ось цьому хлопчику вже 40 років, і він зовсім не розуміє себе, не розуміє чому він втомлений, чому незадоволений, чому на роботу не хочеться йти, чому додому не хочеться повертатися. А вся справа в тому, що в нього…