Свято – це добре! Радісно. Всі кудись йдуть, пригощаються смачним, подарунки один одному дарують, настрій піднесений. Але іноді в свято особливо сумно – саме тому, що всі пригощаються смачним, кудись йдуть, дарують подарунки, а ти сидиш один і думаєш думки. На зразок того, що навіщо ці свята. Люди себе як дурні ведуть. Гроші витрачають. Об’їдаються. Один чоловік так сидів перед телевізором і саме так думав. Він пішов з сім’ї – набридло все. Дружина з причіпками та вимогами, син-підліток з характером, і взагалі – одне і те ж. Ніяких почуттів немає. І радості немає. Ще свята якісь вигадали. Завтра на роботу. Ось він сидів у квартирі друга, який його пустив пожити,…

У тітки Раї розбився сервіз. Повністю. Весільний сервіз на дванадцять персон. До побачення, золотою смужкою і штампики Made in Germany на звороті кожного предмета – дядько Котя впав з антресолей разом з коробкою. – Ой, – тітка Рая навіть зацікавилася. – Він же фарфоровий! Як ніби порцелянові не б’ються. Потім вона усвідомила трагедію, лежала в кріслі: «Миколо, валідолу!», дзвонила всім, і навіть мені, не дивлячись на міжмісто, і оплакувала свою молодість, що розлетілися на тисячу дрібних осколків: – Нам його батьки подарували двадцять років тому. Ми його не чіпали, чекали особливого випадку, порцелянового, господи прости, весілля. І що? Я задумалася. Чому ми зберігаємо сервізи, прикраси та яскраві емоції для особливого…

Ми проживаємо в невеличкому містечку. Колись ми тяжкою працею заробили на власну двохкімнатну квартиру. Але з роботою в нашому містечку було досить складно, а тут друзі запропонували поїхати до них закордон та заробити гроші. Ми не роздумуючи погодилися на таку пропозицію. Син в нас вже дорослий і йому теж скоро знадобиться окреме житло. Чому б не скористатися даною можливістю? Вирішили поїхати цілою сім’єю. Квартиру ми вирішили не здавати, все-таки там був зроблений досить дорогий ремонт. А тут несподівано молодша сестра мого чоловіка розповіла, що розлучилася, а жити їй зараз немає де, запропонувала на період нашої відсутності орендувати нашу квартиру. Але як брати з рідної людини гроші? Чоловік дуже сильно любить…

Можливо, у вихованні дітей найважливіше те, який приклад ми, дорослі, їм подаємо. Це стосується і стосунків між батьками. Діти все бачать, все вбирають, немов губка… У мене є одна знайома жінка, у якої щаслива і дружна сім’я. У неї з чоловіком чудові стосунки. У них вже доросла дочка і дорослий син, які з ними із задоволенням спілкуються. Разом з онуками вони щасливо проводять час. Одного разу, обговорюючи тему дітей, я запитав у неї, як їй вдалося домогтися такої гармонії в родині. І ось що вона розповіла: «Насправді, все просто. Я ніколи не виховувала дітей, я завжди замість цього допомагала їм самостійно дорослішати і розвиватися. Я ніколи не дивилася на дітей,…

Чоловік побачив змію у вогні і вирішив витягнути її з полум’я. Коли він зробив це, змія вкусила його, викликавши нестерпний біль. Чоловік відкинув змію і вона знову впала у вогонь. Чоловік схопив металевий прут, витягнув змію з полум’я і врятував їй життя. Хтось із спостерігачів наблизився до людини і запитав: Читайте також Тепер я все частіше думаю про те, що розлучитися зі своєю дружиною. – Ця змія вкусила тебе, чому ти, як і раніше, намагаєшся врятувати її??? Чоловік відповів: – Натура рептилій – кусати, але це не повинно змінювати мою натуру – допомагати… Не змінюйте своєї сутності тільки тому, що хтось поранив вас… Не втрачайте свого доброго серця, але завжди…

Мені нещодавно виповнилося 60 років. Дружина від мене молодша всього на три роки, син наш давно одружився та створив свою сім’ю. Пригадую, що коли син переїхав, у нас чомусь з’явилося якесь незрозуміле відчуття втрати. Я гадав, що ми тепер будемо мати час на те, щоб побути удвох та знову запалити вогник між нами. Я запропонував своїй дружині купити невеличкий будиночок зі містом, там оселитися та насолоджуватися життям, але вона у мене міська пані, переїжджати не захотіла. Звичайно, що дачу купити вона не забороняла, говорила мені, що буде приїжджати туди влітку. Але на жаль, не так сталося, як я очікував. Господарство та город у неї викликали лише роздратування. Все літо вона…

Ми з чоловіком прожили разом 20 років. Два роки тому я зібрала свої речі та пішла від нього, більше не могла терпіти його зради. Розлучення пройшло спокійно, без особливих скандалів. Зараз ми продовжуємо спілкуватися, але лише на тему дітей, які проживають зі мною в неприватизованій квартирі моєї мами. Чоловік переїхав жити в двокімнатну квартиру, яку отримав від батьків. У «моїй» квартирі прописаний також мій рідний брат, але він має свою власну сім’ю і проживає окремо. Він запропонував мені розділити мамину квартиру, навіть сказав, що я можу взяти собі велику частку, щоб мені вистачило купити нормальну однокімнатну квартиру. Брат сказав, що потрібно спочатку приватизувати квартиру покійної мами, а після того знайти…

Протягом чотирьох років я живу з чоловіком у цивільному шлюбі. Звичайно, мені як і кожній жінці дуже хочеться узаконити відносини,мати дітей та стати для чоловіка коханою дружиною. Але мій Андрій абсолютно не поспішає з даною справою, постійно повторює мені, що потрібно трішки зачекати. Ось вже декілька років підряд він мене щодня «годує» обіцянками і говорить мені про те, що зробить пропозицію, як тільки розв’яже свої фінансові проблеми. Однак нічого не міняється. Лише його борги перед банком, батьками та друзями ще більше зросли. Одного разу він прийшов до мене і поділився своєю «геніальною» ідеєю: він хоче зіграти невеличке весілля, а з подарованих гостями грошей, позакривати всі свої борги. На моє запитання,…

Одного разу пізно ввечері влітку 1970 я перекинувся на бік і запитав у дівчини, що лежала поруч, чи хоче вона вийти заміж. – Ми поговоримо про це вранці, – сказала вона. – Зараз мені треба поспати. Вранці вона сказала, що одруження – це не дуже гарна ідея, а насправді, навіть дуже погана, але вона все одно згодна. Вона була права: це була погана ідея. Молода жінка Табіта Спрюс ще не закінчила навчання. Я випустився, але не міг влаштуватися вчителем. Я працював в промисловій пральні, отримуючи зарплату, яка трохи перевищувала прожитковий мінімум. У нас був кредит на навчання, ніяких заощаджень і ніяких пільг. У мене було дві пари нижньої білизни, дві…