Оксані було складно з матір’ю свого хлопця, бо та не хотіла бачити її як невістку. Дівчина тоді ще не знала, що це змінить її життя на краще

Міша був із дуже гарної родини. Тато працював в університеті, мама лікар, дідусь музикант, бабуся співачка, а з іншого боку – бабуся та дідусь – були професійними спортсменами. Загалом інтелігентна сім’я, яка в єдиному онуку та сину не чула душі і присвячувала його вихованню весь свій час. Міша ходив у художню школу, займався музикою, спортом, серйозно захоплювався комп’ютерами та робототехнікою, був переможцем різних олімпіад. Загалом радував дорослих як у школі, так і вдома, його ставили за приклад. Але був у нього один недолік, як говорила його бабуся – він із пелюшок дружив із дівчинкою.

Оксана – дівчинка, як вони вважали, із поганої родини. Батько працював на заводі, вихідні проводив у компанії горілки та товаришів у гаражі, мати – двірничка, яку теж періодично бачили у нетверезому стані. І Міша був її єдиним другом, з яким вони облазили всі місця на  районі. Загалом, все дитинство вони провели разом, він її любив і захищав від усіх, особливо від своєї сім’ї. Міша допомагав їй із уроками, займався математикою, вчив правильно говорити, привчив читати. У 15 років Оксана залишилася круглою сиротою. Її відправили до дитячого будинку, і зв’язок між ними було втрачено. Міша дізнався через класну керівницю, де знаходиться Оксана, і писав їй листи, але відповіді не було. І згодом він припинив спроби зв’язатися з нею, а його батьки зітхнули з полегшенням, що дівчинка зникла з життя їхнього сина.

Читайте також: Господи, прости мене коли я скаржусь.

Зустрілися старі друзі цілком випадково на вступних іспитах до медичного інституту. Оксана стала гарною молодою дівчиною, а Міша – не менш статним хлопцем. З радістю вони знову почали спілкуватися, обидва вступили, вчилися, дружили.

Міша дізнався, що Оксана писала йому, але не отримувала відповіді, а кілька листів вона зберігає досі. Вдома хлопець з’ясував, що дбайливі батьки просто не віддавали йому листи Оксани, вважаючи, що не варто спілкуватися з нею. Міша не став з’ясовувати стосунки з рідними, розуміючи, що це ні до чого не спричинить. Дитяча дружба переросла у кохання непомітно. Міша та Оксана не могли і дня пробути один без одного, та й пара була дуже гарна. Міша сказав батькам, що після закінчення інституту він хоче одружитися з Оксаною, що вона його єдине кохання. “Вона тобі не пара!” – Сказала мати Міші.

Виявляється, йому вже підібрали наречену з їхнього кола, розумну, скромну, а не цю дочку двірнички. Міша марно намагався запевнити, що Оксана хороша і взагалі вона староста групи, найкраща на курсі, її люблять усі викладачі – батьки сказали забути про неї раз і назавжди. Міша не послухався, і пішов жити до своєї Оксани. Через три місяці Оксана зрозуміла, що чекає на дитину, саме в цей день до неї прийшла мати Міші. Принесла грошей і зажадала залишити її сина у спокої, адже вона йому не пара і ніколи в їхній родині щастя не буде. Оксана посміялася і випровадила потенційну свекруху зі своєї квартири. Міші вона нічого не розповіла, лише сказала, що чекає на дитину, чому майбутній батько дуже зрадів.

Молодим людям треба було ще вчитися два роки, але вони були впевнені, що впораються. Розписуватися вони не поспішали, Міша сподівався, що його сім’я все ж таки прийме Оксану і в них буде справжнє весілля, а Оксана не наполягала – її все влаштовувало. Міша розповів матері, що вона буде бабусею та попросив подумати про те, щоб прийняти Оксану. За тиждень його батьки прийшли до них у гості. Не велика чистенька квартирка Оксани, що дісталася їй від батьків, змусила їх зітхати, і вкотре тихенько вмовляти Мішу  повернутись додому. Але він посміявся і сказав, що не в метрах щастя.

Оксану батьки Міші терпіли, а коли народилася дитина, то мати хлопця заявила, що на її сина вона зовсім не схожа. А за три тижні вона дала Міші висновок експертизи, де було написано, що дитина не від неї. Міша повірив мамі, зібрав свої речі та пішов. Більше він нічого не хотів чути про Оксану, називав зрадницею, а за півроку одружився з дівчиною, яку обрали для нього батьки. Оксана дуже переживала і намагалася сказати коханому що це якась помилка і в неї нікого, крім нього, не було в житті, але все було марно. Оксана продала квартиру батьків і поїхала до іншого міста.

Міші вже 45 років, він досить посередній лікар, любить випити у вихідні. Його дружина-висклива, не доглянута, розповніла тітка. Дітей вони не мають. Батьки  вже люди похилого віку, з якими він практично не підтримує стосунки, вважаючи, що вони винуваті у його невдалому шлюбі. Через 5 років він дізнався, що його мати підробила висновок генетичної експертизи та обдурила його. А місяць тому він випадково зустрів Оксану на конференції, куди його відправили від поліклініки. Оксана розцвіла і стала ще кращою. Усміхнулася, розповіла, що перевелася вчитися на військового лікаря, сина виховувала сама. Після навчання в одному з відряджень познайомилася з майбутнім чоловіком.

І зараз у неї міцна сім’я, троє дітей, старший син хоче піти стопами батьків і стати військовим лікарем. Міша дивився на усміхнену, щасливу і гарну Оксану , і думав, що його мати була від права тільки це він їй не пара. А Оксана сказала, що не тримає зла ні на нього, ні на його матір, що все склалося, як треба. Адже вона справді стала добрим лікарем, у неї чудова родина, а що було б якби залишилася вона з Мішою – не відомо…