Затягана футболка й нечесані коси не воскресять тих, хто вже не з нами. Але зруйнують надію в серцях тих, хто з вами поряд. Це стосується цивільних. Переважно тих, хто нині живе у відносній безпеці. І чиє життя нині сповнене нехитрих мирних радостей. Але вони бояться в цьому зізнаватися, щоб ніхто не подумав, що з ними все добре. Що в них – усе гаразд. Бо не можна, щоб було все гаразд, коли в країні війна. Треба страждати. Можливо, ви чули про Елен Лангер. Її називають матір’ю позитивної психології. Читайте також Нахабство цієї дівчини перейшло всі межі Свого часу вона провела цікавий експеримент. Вісьмом чоловікам далеко за сімдесят, які доживали віку в…

Розпочну з початку. Сина ми ростили у любові та дійсно дозволяли йому дуже багато ще змалечку він був дуже довгоочікуваний. Всі лікарі розводили руками, але одного разу сталося диво і я зрозуміла, що чекаю дитину. Ну як можна такому прекрасному ангелочку щось забороняти? Так, син ні в чому собі не відмовляв. Він був капризний, нам завжди робили зауваження вчителі, що ми ростимо його справжнім егоїстом, що він своїх однокласників ставить нижче себе і грубо розмовляє з вчителями. Я завжди захищала свого сина та ставала на його сторону і сперечалася зі всіма незадоволеними людьми. Наші родичі намагалися нам відкрити очі та показати, що син нас зовсім не поважає, але ми в…

Три жінки йшли до криниці по воду. На кам’яній лавці біля джерела сидів старий чоловік і прислухався до їхньої розмови. Кожна жінка вихваляла свого сина. Перша сказала: «Мій син такий швидкий та спритний, що ніхто не може з ним зрівнятися». «А мій син, – промовила друга, – співає, як соловейко. Ніхто в світі не може похвалитися таким чудовим голосом». «А ти що скажеш про свого сина?» – запитали третю жінку, яка нічого не говорила. «Не знаю, чи можу щось надзвичайного сказати про свою дитину, – відповіла вона. – Він добрий хлопчик, як багато інших. Але нічим особливим не вирізняється…» Наповнивши дзбани, жінки вирушили додому. Пішов услід за ними і старець.…

В одній країні жили три вірних друга, три силачі. І ніхто не міг перемогти їх, ніхто не міг протистояти їм. Про їхні діяння та хоробрість складали легенди. Їх боялися та поважали. І один багатій боявся цих силачів. Мало, що вони задумають. Аж надто вони сильні! Йому візир запропонував простий спосіб. Потрібно дати силачам персик. І проблема вирішиться сама собою. Читайте також Всі знали, про її пригоди, окрім молодого чоловіка. Це було так примітивно та банально, що й розповідати особливо нема чого. Трьом друзям надіслали один великий персик. Просто розкішний персик, ароматний та рум’яний. І посильний сказав, що цей персик для найсильнішого і найрозумнішого силача. Самі розбирайтеся, але персик для найбільш гідного!…

– Вони забрали у мене ключі від квартири, – з порога почав чоловік. – А ти як хотів? Вони – сім’я. Ти туди ходиш, коли хочеш. Тобі подобалося, коли твоя мама до нас заявлялася коли їй заманеться, незалежно від часу доби? – Це інше! Там – мій будинок! Я там виріс! А зараз що? Дозволу треба питати? Мені це татко заявив, що щоб прийти в будинок до мами я повинен питати дозвіл! – Ти ще скажи, що вийшовши заміж твоя мама не перестала бути твоєю мамою і в першу чергу є їй, а вже потім – дружиною, – я ледве стримувала сміх. – І скажу! – образився чоловік. Негарно над…

Слову своєму вона була вірна. Уже до весілля гуляла так, що універ про неї гудів! А після, то взагалі ні в які ворота не впихнеш. Всі знали, про її пригоди, окрім молодого чоловіка. Він навчався в іншому вузі. Так жили вони в шлюбі, років п’ять. Дітей не поспішали заводити. Кожен займався своїми справами, але на люди вона всюди, як жінка заміжня випливала під ручку з благовірним. Казала, що для статусу жінці дуже добре мати офіційну другу половинку. Треба сказати, що за своїм чоловіком пильно стежила. Йому зраджувати своїй жонушці, було суворо заборонено, а то вона погрожувала його відправити прямісінько з її персональних хором, жити назад до своєї мами на околиці…

Після одруження ми з чоловіком почали жити в моїй квартирі, крихітній, але що поробиш – Вадим сказав, що власних квадратних метрів немає і не було. Ми в шлюбі шість років, виховуємо трирічну доньку. З появою дитини нам стало тісно в однокімнатній квартирі. Але я і далі б терпіла, якби випадково не дізналася один цікавий факт. Свекруха проговорилася, що насправді власником її квартири є мій чоловік і що він оплачує комуналку за неї. Читайте також Бути самотньою не соромно! Взагалі, у його матері є в наявності дві великі двокімнатні квартири в хорошому районі: в одній вона живе, другу здає. Частину виручених грошей збирає на рахунках, а частину витрачає виключно на себе:…

Не давайте себе злити. Сердити. Дратувати. Особливо якщо доводиться стримувати емоції і терпіти погане ставлення. Тому що ви заплатите своїм здоров’ям. Це важливо пам’ятати. art: Ivana Besevic Зараз здоров’я треба берегти. Воно у складні часи складає наш головний капітал. Гроші можна заробити. Роботу можна знайти. Навіть стосунки можна створити нові. Але лише в тому випадку, якщо буде головний капітал – здоров’я. Психічне, фізичне та психологічне. Якщо з цим капіталом все гаразд, інше прийде. Був такий лікар наприкінці XVIII ст. доктор Джон Хантер. Дуже вчена людина, яка вивчала практично всі хвороби. Він навіть заражався ними спеціально, щоб більше дізнатися про причини і знайти найкращий засіб профілактики та лікування. І слова цього…

Коли мені було 24 у мене вже була власна квартира. Погодьтеся, у такому юному віці про це мріють чи не всі дівчата. Був у мене чоловік Андрій. Він сам був з заможної родини, проте вже давно мав власний бізнес. Саме він і подарував мені це житло. Прожили ми з ним 6 років, але зрозуміли, що у нас нічого не вийде. Квартиру він вирішив залишити мені. Коли я розповіла про це батькам, вони дуже обурилися й вимагали віддати квартиру Андрію, щоб люди про мене нічого поганого не говорили. Я була категорично проти, адже розійшлись ми цілком нормально, без скандалів. Вирішили, що всім іншим я буду казати, що ця квартира залишилася мені…

Одного разу одна людина прийшла до свого старого і дуже мудрого знайомого і поскаржилася: — У мене навкруги суцільні неприємності та проблеми… Мене оточують заздрісні та негідні люди, які весь час псують мені настрій і отруюють моє життя. Що робити? Мудрий старий сказав у відповідь: — Розглянь кімнату, де ми знаходимося краще і постарайся запам’ятати речі коричневого кольору… У кімнаті було багато чого коричневого, і друг швидко впорався із цим завданням. Але мудра людина дала йому таке завдання: — А тепер заплющи очі і перелічи всі речі синього кольору… Друг розгубився і обурився: — Я нічого синього не помітив, адже я запам’ятовував речі лише коричневого кольору! На що мудрець відповів:…