Мамо, ти де була?”- Вона сиділа в парку, і просила Бога подати їй знак – що ж робити з дитиною, як раптом маленькі ручки обійняли її ззаду

Інна сиділа на лавці, опустивши голову і закривши обличчя долонями. Їй було боляче та прикро. Її, вагітну, покинув хлопець. Раптом її рук торкнулися дитячи долоні. Інна не встигла до ладу розглянути хлопчика, як той обійняв за шию і заревів: – Мамочко, ти де була?! Підбіг батько дитини, намагався забрати хлопчика, але той не давався. Інна обняла малюка, гладила його, говорила втішні та ласкаві слова. Батько мовчки сидів поруч. Малюк заспокоївся і заснув на руках дівчини.

Читайте також:Увесь супермаркет чув плач маленького хлопчика: він kричав і nлакав. Але те, що зробив його дід, ніхто не забуде, всі від подиву затамували подих

– Моя дружина покинула цей світ два роки тому. Син сильно сумує за матір’ю. Але при цьому жодної жінки до мене близько не підпускає. Чим ви його привабили – не зрозумію. А чому у вас на очах сльози? Інна, сама від себе не чекаючи, розповіла чоловікові про своє горе. – Будьте моєю дружиною. Адже Артем не даремно вас вибрав – це доля. Ваша дитина стане мені рідною. Я Стас. Виручимо один одного? – Сказав він, почувши розповідь. – Давайте спробуємо, – зітхнула Інна. Минули роки. Вони покохали одне одного, народили ще трьох дітей. І ось намічається свято. Ювілей. Золоте весілля. Святкували у ресторані. Зібралися всі п’ятеро їхніх дітей, численні онуки, родичі.

Артем, первісток Стаса та Інни, тепер уже Артем Станіславович, директор банку, підвівся з келихом у руках і попросив тиші. – Люба, кохана мамо! Пам’ятаєш, як я знайшов тебе? Я знаю, що не ти мене зробила на світ. Але щось штовхнуло мене до тебе. Хтось шепотів мені у вуха: “Йди до неї. Вона твоя мама! Вона тебе не покине і не залишить одного”. Так вийшло, що я вибрав собі матір сам. Дякую тобі, мамо, і тобі, батьку, за кохання, за ласку, за виховання, за дорогу до життя. Ви у нас найкращі! Вірно кажуть: коли Бог зачиняє одні двері, водночас відчиняє інші. Тільки треба набратися сміливості, зробити крок у неї і не відкидати простягнуту руку допомоги.