«Де наші гроші?!» — двоє незнайомців увірвалися до квартири, а записка сусідки змусила Олену зрозуміти, що її жорстоко підставили

Коли на порозі орендованої квартири в Києві з’явилися двоє похмурих чоловіків і почали вимагати повернути сто тисяч гривень, Олена зрозуміла: її втягнули в небезпечну аферу.

В руках один із незнайомців тримав роздруківку оголошення з популярного маркетплейсу, де був виставлений на продаж її дорогий брендовий пуховик, куплений рік тому за власні заощадження.

— Ваша сусідка взяла передоплату за три такі куртки, пообіцявши привезти їх з Європи. Для зв’язку вона залишила вашу адресу, ваш номер телефону і фото цього пуховика, — сказав старший із чоловіків, навмисно перегородивши прохід у дверях. — Гроші де? Або товар?

Ще годину тому Олена просто шукала свою зимову куртку, готуючись до похолодання. Але замість пуховика знайшла порожню вішалку та записку, написану знайомим округлим почерком її сусідки.

«Речі прив’язують нас до низьких вібрацій. Я звільнила твою енергію. Продала твій баласт — кошти були потрібні мені для духовного ретриту. Я молитимусь за тебе в Індії».

Тоді записка здалася абсурдною. Але після візиту ошуканих покупців стало очевидно: кінцевим пунктом призначення сусідки була зовсім не Індія, а найближчий обмінник валют.

Олена одразу набрала її через месенджер.

Після кількох гудків почувся сонний і напрочуд спокійний голос.

— Оленко, не переходь на частоту страху. Я вже в аеропорту. Скоро посадка. Матеріальні речі — це ілюзія.

— Ти вкрала мою куртку і залишила мене з чужими боргами! — вибухнула Олена. — До мене приходять люди, яких ти ошукала! Це шахрайство!

— Твоя агресія блокує грошові потоки, — лагідно відповіла співрозмовниця. — Всесвіт просто повернув мені борг через тебе. Пам’ятаєш, я пригостила тебе матча-лате і очищала ауру шавлією? Це був енергообмін. Ой, мене вже викликають на посадку. Ом намах шивая!

Зв’язок обірвався.

Олена залишилася сам на сам із двома чоловіками, які явно не збиралися слухати про карму й чакри.

Старший представився Ігорем і криво посміхнувся.

— Нам байдуже, що там співає твоя подруга. Договір оренди оформлений на вас обох. Ми це перевірили. Або повертаєш гроші, або завтра твоє керівництво дізнається про твої «схеми». Подумай.

Коли двері зачинилися, Олена безсило опустилася на стілець у коридорі.

Пів року тому ця дівчина здалася їй ідеальною сусідкою: тиха, усміхнена, займалася йогою, читала книжки про саморозвиток, не влаштовувала вечірок і завжди вчасно скидала свою частину орендної плати.

Ніщо не вказувало на те, що за маскою «просвітленої» людини ховається вправна шахрайка.

Шукаючи бодай якісь підказки, Олена зайшла до її кімнати.

Усе виглядало бездоганно охайно. Лише в глибині шафи стояли коробки від дорогого взуття та косметики.

На дні однієї з них вона знайшла старий блокнот.

Сторінки були списані телефонами та примітками:

«Інвестор».

«Швидкі гроші».

«Довірлива».

Навпроти кожного контакту стояли суми — від тридцяти до ста п’ятдесяти тисяч гривень.

Саме в цей момент задзвонив телефон.

Невідомий номер.

— Олено? Добрий день. Мене звати Світлана, — пролунало у слухавці. — Я здаю квартиру, яку орендувала твоя сусідка до переїзду до тебе. Скажи, будь ласка, вона ще поруч?

— Ні. Вона втекла.

— Я так і думала… Вона взяла у мене гроші нібито для передачі власнику квартири. А вчора мене просто виселили за несплату.

Олена мовчала.

Картина починала складатися.

Пуховик був лише дрібним епізодом у великій схемі.

— Я збираюся звернутися до поліції, — сказала вона.

— Обережно, — раптом пошепки відповіла Світлана. — У неї є спільник. Колишній чиновник. Він допомагає їй усе оформляти так, щоб винними залишалися інші люди. Вони спеціально шукають самотніх дівчат, які працюють і мають стабільний дохід.

По спині Олени пробіг холодок.

Саме тому незнайомці так легко дізналися її адресу, місце роботи та персональні дані.

Це була не випадкова крадіжка.

Це була продумана схема тиску.

І тоді вона згадала одну деталь.

Її брат працював із системами безпеки й колись жартома сховав у підкладку пуховика маленький GPS-трекер.

Олена відкрила застосунок.

Через кілька секунд на карті з’явилася точка.

Пуховик знаходився зовсім не в аеропорту.

І навіть не в багажі літака.

Він лежав у дорогому житловому комплексі на Печерську — саме там, де мешкав загадковий «покровитель» сусідки.

Усе стало зрозуміло.

Ніякої Індії не було.

Сусідка просто сховалася у квартирі свого спільника й чекала, поки Олена злякається та заплатить чужі борги.

Замість того щоб панікувати, Олена набрала номер Ігоря.

— Я знаю, де моя куртка. І знаю, що ви працюєте разом, — спокійно сказала вона. — Передай своєму начальнику: якщо протягом години гроші не повернуть Світлані, а пуховик не опиниться біля мого під’їзду, усі записи розмов, контакти з блокнота та ваші погрози потраплять до правоохоронців. Вимагання й шахрайство, вчинені групою осіб, — це серйозна стаття.

У слухавці запала тиша.

— Що ти вигадуєш? — уже не так упевнено запитав Ігор.

— Сам побачиш.

Через сорок хвилин Світлана написала повідомлення.

Їй повернули всі гроші.

Ще через десять хвилин біля будинку зупинився чорний автомобіль.

Водій мовчки передав великий пакет і поїхав.

Усередині лежав її пуховик — чистий і неушкоджений.

Того ж вечора Олена пакувала речі для переїзду.

На телефон прийшло останнє повідомлення від колишньої сусідки:

«Бачиш? Твоя енергія очистилася. Всесвіт творить дива, коли відпускаєш матеріальне. Я пишаюся тобою».

Олена усміхнулася.

Заблокувала номер.

І назавжди залишила позаду і квартиру, і сусідку, і всі її «високі вібрації».

У новому житлі вона вирішила жити сама.

Так було значно спокійніше.