Мама, озброївшись знаннями з розумних книжок, починає діалог з дитиною. Але для взаєморозуміння набагато важливіші не слова, а відчуття, почуття дитини. Зайвий текст частенько «забиває ефір», заважає усвідомленню важливих речей. Адже справжня розмова з малюком – це не перекидання порожніми фразами і словами, а ті відчуття, які з’являються між рядків. Цю мудрість не можна почерпнути з «розумних книг», нею зі мною поділився мій синок, коли йому було 4 рочки. Маленький мудрець До певного моменту інформація, яку я зібрала з досвіду психологів і педагогів, була корисною. Ми зі старшим сином Семеном більш-менш налагодили спілкування. Я постійно говорила про почуття, промовляла його емоції, вчила знаходити вихід із проблеми. Коли у Семена повинен…

Коли я їхала в електричці на дачу. По дорозі розговорилася з однією жінкою і вона, розповіла мені, цікаву історію. Вони познайомилися в друзів в гостяхі. Ігор гарний хлопець, спортивної статури, відразу звернув свою увагу на Катю. Ігор теж їй дуже сподобався і вони весь вечір танцювали разом. Після навчання, вони поїхали в село Ігора. Катя з радістю поїхала за ним. У селі вона пішла працювати в школу, вчителем української мови та літератури. Незабаром народився хлопчик, назвали його Юрою. Все у них було добре, чоловік допомагав по господарству і займався дитиною, але щастя тривало не довго. Ігор все частіше почав, затримуватися на роботі і приходити випивший. В черговий раз Катерина зустріла…

-Мама, ми з Юлею вирішили одружитися, – сказав півроку тому син. Ну вирішили і вирішили, думаю. Справа до цього давно йшло. Зустрічатися з Юлею син почав ще в 10 класі школи, разом вступили в інститут, разом вчилися, разом закінчили. У молодих були періоди розставання, але почекавши місяць-другий вони завжди поверталися до своїх відносин. -Так посварилися по-дуpному, – ділився син, – а тепер Юля сказала, що все зрозуміла, усвідомила, першою проявила ініціативу. Вирішили ми виводити відносини на новий рівень, будемо сім’ю створювати, вчора подали заяву. Квартира, в якій потрібно було жити синові з дружиною, дісталася мені від моєї бабусі. Не бозна що, однокімнатна в спальному районі, але все необхідне там було.…

Я: Господи, я можу задати Тобі запитання? Бог: Звичайно! Я: Чому Ти дозволив, щоб так багато всього поганого сталося зі мною сьогодні? Бог: Що ти маєш на увазі? Я: Ну, я прокинувся пізно. Бог: Так. Я: Ніяк не міг завести свою машину. Бог: Добре. Я: На обіді мені зробили не той бутерброд і мені довелося чекати. Бог: Хммм … Я: По дорозі додому, як тільки я хотів відповісти на дзвінок, у мене сіла батарея. Бог: Все так, як ти і кажеш. Я: І на довершення всього цього, коли я повернувся додому, то хотів попарити ноги в моїй новій машинці для масажу ніг і розслабитися, але і машинка не працювала! Все…

Навіть маленькі наші зусилля зможуть змінити чиєсь життя, поселити у когось в душі віру в те, що світ не без добрих людей і в скрутну хвилину є на кого покластися. Кожної неділі хлопчик з батьками намагалися комусь допомогти. Цього разу їхню увагу привернула бабуся, що ходила магазином, придивляючись до продуктів, але нічого не купувала. – Доброго дня! Чи можна вам допомогти? – запитав хлопчик. -Доброго дня, дитинко! Дякую, що ти запитав, але у мене все є, дякувати Богу, — відповіла бабуся. Хлопчик розповів батькам, що бабуся відмовилася від допомоги, тоді сім’я вирішила зробити бабусі сюрприз. Вони запитали продавчиню, де живе старенька. Читайте також: Коханка знайшла телефон його колишньої дружини, зателефонувала…

У моєї свекрухи троє дітей. Старший з них мій чоловік. У родині Іван завжди був особливим. Причина проста: він появився  коли вона не була одружена. Його молодші сестра і брат з’явилися вже в законному шлюбі. Свекруха примудрилася з 3-х річною дитиною охомутатu досить заможного чоловіка. Вітчим чоловіка одним з перших почав свою справу, відкрив якийсь кооператив ще в кінці 80-х. Благополучно пережив 90-i, не розорився. Дітей на своїх і чужих вітчим Івана ніколи не ділив. Порівну купував одяг, іграшки, порівну і ременя міг всипати, якщо було за що. А от свекруха нащадків розділяла: – І навіщо мені ти, – частенько говорила синові, – всю сімейну картину псуєш. Всi у нас…

– Як ти не розумієш? Твій батько привів жінку в нашу квартиру! Чому я повинна жити під одним дахом з його коханкою? – Мама, а нічого, що ти перша його зрaдила? Ще й мене в це втягнула? – я з докором подивилася на маму. – Якби він мене любив, то пробачив би. А так – він перекреслив 24 роки нашого шлюбу! Ось твій чоловік тебе пробачить, якщо ти йому зрадиш? Ти краще зараз перевір, а не на третьому десятку спільного життя! – заявила мама. Чоловік, прекрасно чув слова моєї матері, хмикнув і зайшов на кухню. – Ірина Олександрівна, і чому після Ваших заяв я повинен дати притулок вам в своєму…