Господи, Ти знаєш краще за мене самого, що я постарію. Вбережи мене від згубної звички вважати, що я мушу щось сказати на кожну тему й за кожної нагоди. Відбери в мене прагнення виправляти кожному його стежки. Зроби мене серйозним, але не понурим, активним, але не нав’язливим. Визволи мій розум від безкінечного копання в подробицях і дай мені крила, щоби я вліт переходив до суті. Замкни мої вуста в тому, що стосується моїх недомагань і страждань, мірою того як їх прибуває, а прагнення їх перелічувати з плином літ стає солодшим. Читайте також Його батьки робили все можливе, щоб урятувати сина. Ось тільки час біг, як пісок крізь пальці. Не прошу про благодать…

Івасик тихо лежав у своєму ліжку біля вікна і дивився на небо. Як же він не любив неділю! Йому було дуже самотньо, адже нещодавно пішов на хмари останній хлопчик із його палати… Іван, незважаючи на страшний діагноз, майже не страждав. Лише самотність завдавала йому болю. Вдень… було легше. Лікарі, батьки … люди в лікарняному дворі й снігопад відволікали його від сумних думок. А залишаючись один… хлопчик сумував. І іноді навіть плакав тихенько. Втім, щось підказувало йому, що залишилося зовсім небагато … і він теж піде на хмари. У чудове Місто. А тим часом… його батьки робили все можливе, щоб урятувати сина. Ось тільки час біг, як пісок крізь пальці. Сума…

В одному місті біля вікна своєї квартири стояв самотній чоловік. Раптом за вікном він побачив Ангела, який торкнувся його своїм крилом і шепнув: «Я знаю, у тебе є можливість стати багатою, шанованою людиною в місті, а твоєю дружиною може стати найкрасивіша жінка!». Чоловік почав чекати, коли ж збудуться слова Ангела. Минуло 40 років. Чоловік знову самотньо стоїть біля вікна, побачив Ангела і з докором запитав: «Як же так? Ти обіцяв мені все, але нічого цього не було!» Читайте також «Запам’ятаймо три НЕ, — НЕ боятися, НЕ заздрити, НЕ ревнувати». На що Ангел спокійно відповів: «Я сказав, що в тебе буде можливість досягти всього. Ти пам’ятаєш друга, який хотів почати з…

Бідним бути погано. Але до бідності звикаєш і чогось чекаєш. Що все само собою зміниться, якось налагодиться і з’являться кошти. Ось так одна жінка на початку дев’яностих потроху звикла до бідності. Вона жила з старенькою мамою і сином, хлопчиком восьми років. І працювала в НДІ, де майже перестали платити зарплату. Тоді це була звичайне справа: я прекрасно пам’ятаю. І вона потроху звикла готувати кашу на воді. Іноді додавати трохи китайської тушонки. Картоплю можна було купити. Локшину. А чай можна на кілька раз заварювати. До всього можна звикнути, врешті-решт, вижити можна. Тим більше, мама пристосувалася збирати пляшки – тоді багато їх збирали. А потім хлопчик Іллюша приніс зі школи сосиску, загорнуту…

Один чоловік розчарувалася в людях. Всі в нього безперервно щось брали. Він був багатий. Логіка зрозуміла. У багатого треба просити та вимагати. Користувалися ним безсоромно, він добрий, як не дивно. Чомусь вважається, що багаті добрими не бувають. І ось його довели одного разу. Він вирішив стати злим. Зранку в нього вимагали пожертву, потім родич просив грошей на нову машину, нібито в борг, а потім дама, з якою цей чоловік зустрічався, стала вимагати теж машину. Не в борг, а просто. Борги, йому ніхто не віддавав. Навіщо? Він же багатий. І він вирішив зайнятися здоров’ям. Він від нервів погладшав. Ось він вирішив бігати та сісти на дієту. Він одягнув спортивний костюм і…

Якийсь чернець щиро молився, кажучи: – Господи, ти милостивий і терплячий, так чому ж врятувати душу так важко і чому пекло переповнене грішниками? Він довго молився, задаючи Богу це питання. І ось, нарешті, приходить до нього Ангел Божий і каже: – Підемо, я покажу тобі шляхи, якими ходять люди. Вони вийшли з келії, і Ангел повів старця в ліс. – Бачиш того дроворуба, який несе на собі тяжку в’язанку дров і не хоче скинути хоч трохи для полегшення? – Точно так само якісь люди несуть на собі свої гріхи і не хочуть каятися. Читайте також У мене проявилися ще більші ревнощі, велике засудження і презирство до рідної матері. Опісля Ангел…

Свого батька я жодного разу не бачила, вони розлучилися, коли я була ще немовлям. Мама завжди у всіх негараздах звинувачувала мене. Коли я була маленька, то не розуміла, цього ставлення, і взагалі, думала так має бути, поки не народилася молодша сестра. Мама не вийшла заміж. Вона час від часу змінювала кавалерів. А одного дня повідомила, що я стану старшою сестрою. Я раділа, надіялась, що хоч сестричка стане мені другом.   Коли Єві виповнився рік мама узаконила стосунки з Іваном, її батьком, але і ці стосунки не протривали довго. Пам’ятаю, як мені не хотілося повертатись додому, бо там мама з черговим чоловіком, і як вона любила казати: “Що ти розумієш, це…