У мене є колега, та й подруга за сумісництвом, Ганною Сергіївною кличуть. Вона залишилася матір’ю-одиначкою ще в юності, після того, як її чоловік пропав безвісти посеред білого дня. З того часу багато води спливло – син уже виріс, років тридцять йому як. Дружиною обзавівся і дітьми. Зрозуміло, що Аня душі не чула в своєму єдиному дитині і після одруження не злюбила свою невістку. Чи то у було з що, чи то просто так – не розберешся. Але проти неї вона була спочатку, хоча це зовсім було не в її характері. Постійно скаржилася на те, яка їй дісталася: ні допомоги, нічого. Ні, звичайно ж, вона у нас з цинізмом, але справедливість…

Жив-був дуже багатий і цілком молодий чоловік. Вів він не надто пристойний спосіб життя. Гуляв і справи нечисті робив. Зате нажив дуже багато. Були у нього дім, фабрика, магазини. Одного разу багач дуже сильно захворів. Лікували його найкращі лікарі. Але так ніхто причини хвороби і не знайшов. Всі лікарі в один голос кажуть: «Здоровий». Зібрався багач з силами і поплентався до церкви, яка була недалеко від будинку. Став сповідатися священику. І сам відчуває: один гріх розповість – легше стає, ще один – ще легше. Ніби як полегшало йому. Зрозумів багач, що ця хвороба була в покарання за його гріхи. Тоді він сказав до священика: – Жертвую майже весь свій статок…

В школі брат попросив батьків купити комп’ютер. Хоча знав, що грошей немає – зарплату затримували і батькові і матері. На море не їздили влітку – нема на що. А в ті часи вартість хорошого комп’ютера дорівнювала вартості сімейної поїздці на море. Проте, батьки влізли в борги, але комп’ютер братику купили. Причому не тільки комп, але і комп’ютерний стіл новий, принтер, колонки. Йшлося про те, що все це необхідно для навчання в школі. Ха! Так вчителі тоді не знали, що бувають електронні дошки, а реферати та доповіді можна готувати на флешках! Незважаючи на наявність комп’ютера (на думку батьків – це все, що потрібно для відмінного навчання), брат закінчив школу майже з…

Можливо, у вихованні дітей найважливіше те, який приклад ми, дорослі, їм подаємо. Це стосується і стосунків між батьками. Діти все бачать, все вбирають, немов губка… У мене є одна знайома жінка, у якої щаслива і дружна сім’я. У неї з чоловіком чудові стосунки. У них вже доросла дочка і дорослий син, які з ними із задоволенням спілкуються. Разом з онуками вони щасливо проводять час. Одного разу, обговорюючи тему дітей, я запитав у неї, як їй вдалося домогтися такої гармонії в родині. І ось що вона розповіла: «Насправді, все просто. Я ніколи не виховувала дітей, я завжди замість цього допомагала їм самостійно дорослішати і розвиватися. Я ніколи не дивилася на дітей,…

Кілька років тому, в один з морозних днів, я випадково побачив гаманець, який лежав на дорозі. Усередині не було ніяких документів, тільки три долари, і лист, що виглядало так, як ніби його перечитували по кілька разів на день протягом багатьох років. На порваному конверті, крім зворотної адреси, нічого розібрати не можна було. Я відкрив листа і дуже уважно його прочитав, сподіваючись дізнатися що-небудь про власника портмоне. «Дорогий Майкл! Моя мати заборонила мені зустрічатися з тобою. Пробач мене і знай, що я тебе люблю і завжди буду любити. Твоя Анна ». Це було так зворушливо, що я вирішив знайти адресата, чого б мені це не коштувало, і повернути йому пропажу. Але…

Олександр мені відразу сказав, що він щойно розлучився. У нас з ним все якось дуже швидко закрутилося. І ось майже рік я вже заміжня і в мого чоловіка я – друга дружина. З першою дружиною – Мирославою, він прожив три роки і розійшлися вони за взаємною згодою. Причина була в тому, що вона сильно захопилася бізнесом, розвитком їхньої спільної фірми і весь час пропадала на роботі. А йому потрібна була нормальна домашня дружина – з смачними обідами, пирогами і всім іншим. Олександр дуже хотів сімейного затишку і я зуміла його створити для чоловіка. Після розлучення Мирослава взяла під своє керівництво все більше процвітаючу фірму, чоловікові виплачує дивіденди, а він, нарешті,…

– Мені так незручно, що мені батьки досі допомагають грошима, хоча вони вже старенькі дуже, – щиро зізнається 42-річна Соломія. – Вже перед ріднею своєю соромно. Батькам Соломії під 70 років обом. Вони отримують хорошу пенсію, до того ж батько Соломії до останнього часу працював на непоганій роботі, тому грошей у них достатньо зараз для життя. До того ж живуть батьки економно: нікуди не їздять, майже нікуди не ходять, одяг носять роками і навіть десятиліттями, платять тільки за продукти і житлово-комунальні послуги за квартиру. Читайте також Кохання полягає у готовності піти на ризик. У Соломії з чоловіком і двома дітьми, які ходять в школу так економно жити не виходить зовсім.…

Вчора я була в гостях у своєї найкращої подруги. Ми бачимося раз на півроку і довго розповідали одна одній про те, що сталося у нашому житті за цей час. Вона розповіла мені про хлопця, який хоче з нею зустрічатися, і про те, що це найприємніший молодий чоловік, з яким їй тільки доводилося мати справу. Розповіла про те, як мріє про стосунки з ним, але боїться, що він розіб’є їй серце. Раніше вона вже переживала болючі розставання, тож у її страху немає нічого дивного. А ще подруга згадала, наскільки вона є незалежною і що не шукає емоційної прихильності. Дорогою додому я думала над тим, що почула, і в моїй голові раз…

Після закінчення інституту я відразу влаштувалась на непогану роботу в офіс великої компанії. З перших днів роботи, до мене почав залицятись мій начальник Михайло. Спочатку я уникала спілкування з ним, адже він старший за мене на 20 років, але потім, щось мене в ньому зацікавило. На той час йому було 45 років, але виглядав він молодше. Високий, стрункий, гарно вихований, постійно відвідував спортзал. З часом ми почали зустрічатись, і дуже швидко наші стосунки переросли в кохання. Вже через пів року ми одружилися. Зараз у нас вже двоє дітей. Старший син цього року вступив до інституту, а молодший закінчує школу. Все у нас в житті начебто не погано, живемо мирно, чоловік…

Одна жінка похилого віку розповідала, що в житті їй дуже пощастило. Їй дісталася добра свекруха. І це визначило долю та життя на довгі роки вперед. Це саме везіння – адже свекруху не вибирають. Вона до чоловіка додається, так би мовити. А в селі – тим більше. Так уже було заведено. До весілля молода дружина зі свекрухою мало спілкувалася, просто познайомилася. А після весілля опинилась у будинку свекрухи. Тоді всі разом мешкали. Весілля було скромним і бідним. Розписалися у сільраді, поїли вінегрету та холодця. Родичі прийшли, звісно. Подарували бідні подарунки – тоді люди бідно жили. Ковдру подарували та каструлю. У цій каструлі молода дружина зварила кашу. Так теж було заведено другого…