Коли Марина зустрічала чоловіка, вона завжди доглянута, нафарбована, гарно одягнена. Андрій не замислювався, коли вона встигає все зробити й так гарно виглядати. Адже двоє близнюків забирають немало часу. Але коли чоловік приходить додому, вечеря наготовлена, у квартирі чисто, діти граються, дружина виглядає так, немов зібралася в гості. І так кожен день. Інколи йому хочеться запитати, як вона все встигає. І яка причина зустрічати його нарядною. Читайте також Коли я була маленькою, мама завжди карала мене за будь-які помилки. Тому завжди вибритий, охайно вдягнений. На запитання чоловіків, відповідає, що в них у сім’ї так заведено, бути охайними. Інколи подобається, особливо коли друзі з повагою говорять про їхню сім’ю. Марина та Андрій…

Чи я розсипала борошно, розбила тарілку, забруднила плаття — отримувала за все. При цьому я була з тих дітей, з якими це траплялося постійно без жодного злого умислу. Якось, маму відправили привітати з ювілеєм від імені цеху колишню колегу, яка давно вийшла на пенсію. Оскільки мене було ні з ким залишити, довелося йти з мамою. Бабусі було 75 років, напевно, і в неї в шафі стояв чудовий порцеляновий сервіз з маленькими квіточками. Для гостей, як годиться. Господиня вирішила напоїти нас чаєм, і я, поки крутилася поруч, намагаючись допомагати, розбила одну з цих чашок. Моя мама дала мені ляпаса і стала кричати. Я плачу, боячись нового ляпаса, губа смикається. Тут бабуся…

Під час одного родинного застілля, мій чоловік заявив, що планує збудувати власний дім, адже не хоче більше жити з батьками. Свекрам таке рішення сина припало до душі й вони заявили, що допоможуть нам, але лише за умови, що й моя сім’я докладе стільки ж. У той момент я зрозуміла, що кращого моменту, щоб розповісти свою таємницю, не знайти… Батько та вся його рідня відмовились від мене. За все життя я його навіть не бачила, а виховувала мене лише мама та бабуся. Жили ми всі разом у двокімнатній квартирі, а коли не стало бабусі, то вирішили розміняти її на дві однокімнатні. В одну переїхали ми, а іншу вирішили здавати в оренду,…

Одного разу, я їхала у сусіднє місто поїздом. Поруч зі мною сиділа вже немолода жінка й ось вона вирішила розповісти мені історію зі свого життя. Виявилося, що вона вже давно живе без чоловіка. Самій довелося виховувати двох синів. Життя нелегке було, але дітей своїх вона дуже любила. От старший хлопець виріс та повідомив матір про одруження. Вона була категорично проти майбутньої невістки, адже та була на декілька років старша від хлопця та ще й дитину від першого шлюбу мала. От жінка й сказала: – Не потрібна вона тобі з чужими дітьми! Нормальну собі знайдеш. Син матір слухати не став й одружився. Жінка навіть з ними не бачилася після весілля. Шкода…

Є у мене мій єдиний синочок – Андрій. Торік він одружився. Як на мене, сталося це занадто рано. Я з самого початку казала йому, поживіть разом, придивіться добре один до одного, а вже тоді одружуйтеся, якщо все добре буде, але ж ні! Увесь у батька пішов, сказав що кохає і буде одружуватися негайно. Чоловік мій у свій час теж так вчинив, а потім розвестися з першою дружиною не міг. Боюся, щоб такого і з сином не трапилося.   Живуть вони з Марією у квартирі моє матері. Я вирішила віддати її синові, нехай там свою сім’ю будує, а ми з чоловіком у своїй житимемо. Якось прийшла до них у гості, а…