Поради

Але це точно станеться. Ми повернемося. Додому

Я хочу додому. Зайти в свою квартиру, покласти ключі при вході, зняти взуття та доторкнутися до кожної дрібнички в просторі, що створювалась роками.

Я хочу додому. Зробити собі каву, сніданок з двох яєць, як ми любимо, прийняти душ, витерти тіло своїм рушником та вдягнути якісь комфортні домашні речі та нікуди не йти цілий день.

Я хочу додому. Щоб відкрити двері чоловіку, коли він прийде, та спитатися: «Будемо вечеряти?», ввімкнути фільм ні про що та сісти з домашньою їжею біля екрану та знати, що ми разом.

Я хочу додому. Щоб на ранок піти на роботу. Стояти в заторах, слухати подкаст, говорити з мамою по телефону, планувати наступний день, розмірковувати про вихідні та думати про те, що буде влітку.

Я хочу додому. Щоб просто жити. Тим життям, що в мене було колись.

Щоб ще більше цінувати кожну мить.

Читайте також Цілий вечір ми з чоловіком та його батьками сперечались, а вранці я спакувала всі свої речі та переїхала у квартиру матері.

Щоб нести в собі цю новостворену цінність власного простору.

Щоб повернути собі хоч трохи рутину, яка колись буда ознакою контролю над життям.

Щоб думати про прості речі: що їсти, що купувати та коли ховати зимові речі.

Я знаю, що ми всі повернемося додому. Одного дня. Навіть якщо дому немає, ми всі повернемося, щоб його відбудувати.

Я знаю, що ми всі повернемося до свого життя. Одного дня. Навіть якщо того життя, як раніше, в нас не буде вже ніколи. Ми всі повернемося, щоб побудувати нове на уламках того, що в нас лишилося.

Я знаю, що ми всі повернемося до своїх рідних. Одного дня. Навіть якщо не всі зможуть знов бути разом, в нас буде мить єднання і та сама розмова, ті самі слова і ті самі обійми. Навіть якщо хтось скаже їх в порожнечу.

Я знаю, що ми всі повернемося. Це питання часу. І ціну, яку ми заплатимо за цей квиток додому.

Коментарі Вимкнено до Але це точно станеться. Ми повернемося. Додому