У нашому будинку живе чоловік який постійно позичає у когось гроші. Зазвичай, він не просить 200 гривень, 400, а відразу просить декілька тисяч. Живе собі спокійно, працює на віддаленій роботі та нічого його не хвилює. Сьогодні є гроші – добре, завтра немає — значить позичу. Як тільки у нього з’являються зайві гроші, то відразу він спускає їх на різні «цінні для нього речі» – як він говорить. Борги він завжди повертає, але буває так, що не відразу цілу суму, а частинами, що відповідно затягує весь процес на декілька місяців. Останнім часом взяв собі за звичку віддавати частинами – взяв у борг 2000 гривень, а повертає – то 200, то 500…

Колись жив один чоловік, який хотів влаштуватися на престижну роботу, завести щасливу сім’ю і стати знаменитим. Поспішав він якось на співбесіду, вже спізнювався, біжить по вулиці і перед ним падає людина. Думки допомогти людині і не було, адже, тоді він би спізнитися на співбесіду, яка ось-ось мало розпочатися. Та роботі він пройшов співбесіду, але його не взяли. Друга історія була така. Чоловік якось в літній вечір гуляв по вулиці і бачив, як вуличні артисти грали сценку. Вона була дуже цікава і чоловік зупинився, і слухав їх весь виступ. Спектакль йому дуже сподобався, всі глядачі бурхливо аплодували, а по закінченню сценки до нашого чоловіка підійшла жінка. Вона зіграла там одну з…

Виховувала я доньок одна, так вже склалося. Не скажу, що зараз я живу багато, але матеріальне становище не можна порівняти з тим, що колись — небо і земля. Не жили раніше, а намагалися вижити. М’ясо бачили кілька разів на рік, на великі свята, а зазвичай — все овочі. Супи варила на воді, а як щастило дістати консерви з кільки — то вже був святковий рибний суп, дівчатка його обожнювали. На друге були каші з круп, які коштували найдешевше, іноді макарони. Картоплю майже ніколи не варили, економили, тільки в суп додавала. А до каш робила підливку, теж з овочів, але все ж краще, ніж сухим давитися. Зварила ячну кашу, пересмажила морква…

Дві подруги розмовляли за чашкою кави. Одна дуже сильно жалілася на свою маму: – Моя мама постійно мені телефонує і просить, щоби я прийшла поговорити з нею. Коли я все ж таки заходжу до неї, то розумію, що її розмова дуже мене дратує. Знаєш, як старі люди розказують декілька раз одне й теж. Крім того, я постійно зайнята: то робота, то друзі, то особисті справи… – Ти знаєш, а я багато розмовляю зі своєю мамою. Кожного разу, коли мені сумно, йду до неї; коли мені самотньо, коли у мене проблеми і мені потрібна підтримка, поруч із нею я відчуваю себе набагато краще. – Ой, подруго! Ти набагато краща, аніж я.…

В дитинстві я просто відчував себе нікчемою, адже всі просто з мене насміхалися. Тато нас покинув, коли я був зовсім маленький, тому мама виховувала мене сама. Їй було дуже важко, вона так і не закінчила університет, не отримала освіту, тому була змушена працювати на будь-якій роботі. Мамі доводилося вранці мити підлоги в школі, а ввечері – прибирати у великому магазині не лише мали неподалік нашого дому. Нам вистачало лише на найнеобхідніше, тому нові речі чи стильний одяг я практично не отримував – цілий рік ходив в одних туфлях та штанях. При цьому деякі діти заможніх батьків не лише мали красиві речі, а й приносили в школу нові гаджети. В Наша…