Коли я задумуюсь над тим чому не хочу дітей, то згадую дитинство. Це був вівторок і мама як завжди забирала мене зі школи зі словами «Це буде особливий день». Ми поїхали в музей Мистецтв, потім їли морозиво у парку, катались на каруселях, словом, день був неймовірним, поки… ми не зупинились біля триповерхового будинку, де приймала клієнтів психотерапевт. Кілька сходинок і ми біля її кабінету. Сюди моя мама приходила, аби розказати про свої почуття, поділитись думками та послухати доброї поради. Ця пані мала незвичний вигляд, довгу синю сукенку та великі окуляри. Та попри мої побоювання вона була досить милою та доброю. Після невеличкої паузи мама промовила до мене: «Я знаю що…

Зоряна була звичайною дівчиною, яка не привертала до себе надто великої уваги. Родом із села, була мало ерудована, але дуже красива. Її завжди любили хлопці й вона мала багацько прихильників. Мій чоловік розповідав, що його сестра (Зоряна) любила випити та вештатись по клубах. Та одного дня вона знайшла собі майбутнього чоловіка — Остапа з яким прожила сім років. Остап був розумним та сильним чоловіком. Мав власну справу, заробив гроші на власну квартиру й авто, мав великі плани на майбутнє разом із Зоряною. Проте він майже завжди був на роботі, тому наївно вірив, що зоряна говорить правду. Та коли Остап почав помічати, що його кохана робить багато проблем не тільки для…

Зараз мова йде про високооплачувану, але важку роботу, про досить успішного, але не коханого чоловіка, про кар’єрний ріст, але чужу країну. Останній пункт стосується Оксани. Протягом десяти років вона самотужки виховувала свою донечку Марину. Коли їй тільки виповнилося вісім років, чоловік покинув сім’ю. Оксана тяжко працювала, але грошей їм зовсім не вистачало. Оксана дуже хотіла, щоб донечка гарно одягалася, мала нові іграшки, щоб вона могла побачити море. Але завжди бракувало коштів. Одного разу Оксана домовилася зі своєю рідною сестрою про те, що вона залишить у неї Марину, а сама поїде на заробітки закордон. Іспанія не зустріла її з відкритими обіймами. Вона не знала мови, культури — все це було великим…

Днями Катя отримала запрошення в ресторан від свого колишнього. Вона зустріла його випадково у фітнес-центрі. Давно в минулому вони з Максимом ледь не одружилися. Зараз у хлопця на руці обручка, але подругу це не зупинило. За вечерею Максим з Катею говорили про своє особисте життя: — Щось я не бачу у тебе обручки, Катю. Ти ще не вийшла заміж чи живеш у цивільному шлюбі? — Та немає у мене такої цілі — одружуватися. Я живу для себе. У мене робота, друзі, хобі, — брехала дівчина, яка насправді мріяла про весілля. — Ти ж вроді хотіла вийти за мене, хіба ні? — поцікавився Максим. — Та коли то ще було. А…

— Я завжди була на стороні своєї свекрухи. У нас були нормальні відносини. Вона допомагала мені з дітьми з власної ініціативи, як мені здавалося. Майже кожного дня навідувалася в гості. А зараз я дізналася, що внуки для неї були тягарем, а ми з Миколою вилізли їй на шию і звісили ноги! Після цих слів я її більше не хочу бачити. В Ірини з чоловіком троє дітей. Старшому синові 9 років, а двом донечкам — 5 і 2. Жінка зараз в декреті, але допомога по господарству ніколи лишньої не буває. Тож свекруха приходила кожного дня. Вона виконувала всі побутові справи без лишніх питань та розмов. — Вона так добре до мене…

Після весілля Аліна зі своїм чоловіком Денисом переїхала до хати мами Дениса і почалося. Аліна та мама Дениса не можуть поділити побутові завдання. Разом з Денисом Аліна чує постійні докори та зауваження, як їм краще жити. Та й у особистому житті теж усе стало між подружжям нелегко. Особливо вночі… Весь рік, що Аліна жила з Денисом у будинку матері, вона намагалася завести дитину, але марно. Ось що експерт сказав Аліні: “Після весілля ніколи не можна жити у будинку батьків. Запам’ятайте: ніколи”. По-перше, дві жінки не зможуть ужитися на одній кухні. Це завжди факт. Кожен буде все робити по-своєму. По-друге, через таке співжиття відбувається потужне перенесення. Мама завжди буде бачити в…

Осел сказав тигру: – Трава блакитна. Тигр відповів: – Ні, трава зелена. Спалахнула суперечка, і звірі вирушили до лева, царя лісу, щоб він вирішив їхню незгоду. Ще до того, як вони досягли галявини в лісі, де лев сидів на своєму троні, осел почав кричати: – Ваша величність, чи правда, що трава синя? Лев відповів: – Так правда, трава синя. Осел спішився й продовжив: – Тигр не згоден зі мною, суперечить мені й дратує мене, будь ласка, покарайте його. Цар тварин оголосив: – Тигр буде покараний 5 роками мовчання. Осел радісно підхопився й пішов далі, задоволений повторюючи: – Трава синя… Тигр, прийнявши своє покарання, запитав лева: – Ваша величність, за що…

Ніна Миколаївна, бабуся Марічки, запам’яталася як добра жінка. Щодо дідуся, то у дівчини залишилися лише асоціації, пов’язані із неприємним запахом і грубим голосом. Бабуся розповідала, що він підіймав на неї руку і постійно ображав без причини. Дід працював на залізниці. Його робота полягала у контролі і виправленні неполадок на залізничних шляхах. Чоловікові доводилося багато ходити і працювати навіть вночі. Це відзначилося на стані його здоров’я. Тоді держава забезпечувала працівників безкоштовними путівками в санаторії. Дідові пропонували їх кілька разів, але він не брав. Одного разу зимою він травмував коліно. Лікар призначив лікування і порадив з’їздити на відпочинок. Для діда слова медика були авторитетними, тому він послухався. Бабуся приготувала коричневу валізу, яку…

Мої батьки були в шлюбі 32 роки. Та коли моєму батькові виповнилося 64 його не стало. На той момент моїй матері було 60. Ми намагалися підтримати її і робили все що в наших силах. Мати почала жити разом з нами. Я, мій чоловік і двоє дітей мешкаємо у великому будинку. Коли мати переїхала до нас, то почала допомагати мені у господарстві. Вона водила мою дочку на заняття вокалом і малювання, а сина на боротьбу. Відверто кажучи, моє життя стало легшим. Ми з чоловіком перестали перейматися за дітей і спокійно працювали. Мені здавалося, що мати була щасливою поруч з нами. У чоловіка з тещею були хороші стосунки. Не було жодних непорозумінь…

Ноги її ходять гірше, але тільки туди, куди вона хоче. Навчилася ніде не бувати з ввічливості, чи тому що покликали, а їй нецікаво. Не виправдовується. Спокійно говорить “ні” і відкриває чергову книгу. Продовжує любити оглушливо дорогі парфуми і нові сукні… Хандрить іноді. Знатно. Це вона теж дозволила собі. Адже раніше імітувала, як і всі ми, схвалюваний талант бодрячка… “Дід прийшов”, – говорить вона, перекладаючи все-таки частину відповідальності на важкий характер свого діда, якого я знаю тільки за бабусиними розповідями… Як не дивно, але це діє на неї добре – чесно визнати емоційний спад, прожити його, не витираючи пил, не готуючи гаряче, і вимикаючи наглухо телефон… А потім – відновитися для…