Як бабуся обхитрила своїх дітей, які хотіли відправити її в будинок престарілих, щоб розділити її майно .

До своїх старих батьків діти і внуки повинні ставитися з повагою. На жаль, це не завжди так. Навіть найкращі батьки можуть стати тягарем для дітей на старості років. Хтось каже, що в літньому віці їх чекає така ж доля. Але і батьки, незважаючи на похилий вік і відсутність сил, теж можуть покарати своїх недбайливих дітей. Приклад тому — історія Марії Петрівни . Марія Петрівна прожила довге і, як їй здавалося, щасливе життя. Її молоді роки були затьмарені війною, але потім все налагодилося. Все життя жінка працювала на заводі. У неї був чоловік і двоє дітей — Ліза і Андрій. На жаль, чоловік помер в 50 років від ран, отриманих ще під час війни.
За трудові заслуги Марія Петрівна свого часу отримала квартиру, в якій і проживала зі своєю сім’єю. Діти виросли і обзавелися своїми сім’ями. І у сина і дочки були свої труднощі з житлом, тому вже відразу після смерті батька брат і сестра стали з’ясовувати між собою відносини і ділити квартиру своєї матері. Ніхто з них навіть не звертав увагу на стареньку матір. Ліза і Андрій вони не соромилися своїх сварок і скандалів навіть тоді, коли їх мамі виповнилося 94 роки. Марія Петрівна вже була старою. У неї не завжди вистачало сил, щоб відкрити очі. Але вона чула все, про що говорять її діти. Брат і сестра намагалися довести один одному, хто з них має більше прав на квартиру.

Читайте також: Хлопчисько зреагував миттєво і зловив дитину, яка вилетіла з вікна! А йому всього 11 років

Ліза запевняла, що вона більше потребує житла. Вона чекала народження другої дитини, а старша дочка Рита вже була дорослою і налагоджувала своє особисте життя. До того ж, як вважала Ліза, Андрій як чоловік повинен сам забезпечити свою сім’ю житлом. У Андрія теж були свої діти і вони теж потребували у власній квартирі. Андрій вважав, що чоловік сестри теж міг би подбати про свою сім’ю. Під час цих сварок діти навіть не думали про матір. Вона була ще жива і проживала в цій квартирі. Яка ж доля очікувала Марію Петрівну? Насправді діти думали про матір. Щоб якось поділити квартиру або забрати комусь одному, Марія Петрівна явно заважала. Потрібно було якось вирішити її подальшу долю.
Брат і сестра знайшли дуже зручне для себе рішення. Свою маму вони вирішили відправити в будинок для людей похилого віку. Андрій і Ліза запевняли МаріюПетрівну, що там їй буде добре. Там за нею доглянуть досвідчені фахівці. Андрій навіть назвав будинок престарілих справжнім курортом і сам виявив бажання туди поїхати. Догляд у Марії Петрівни і так був. До неї додому регулярно приходила доглядальниця. Її послуги оплачували діти, оскільки у них не було часу часто відвідувати маму. Після того, як бабуся навідріз відмовилася переїжджати в будинок для людей похилого віку, діти відмовилися оплачувати доглядальницю. Слова дітей важко поранили Марію Петрівнау. Вона пам’ятала, як росли її діти і як з’являлися її онуки.

Ліза і Андрій не були такими черствими людьми. Одного разу Ліза казала матері, що це життя її зробило такою. Постійно треба крутитися і думати про те, як жити далі. А ось Марія Петрівна ні про кого думати не хоче. Бабуся не захотіла покинути свою квартиру, оскільки це місце їй було дорого. Тут вона прожила зі своїм чоловіком кращі роки життя. Тут вона була щаслива. Їй хотілося і померти у себе вдома, а не в чужому кутку. На щастя, бабуся не залишилася одна. Її справжнім порятунком стала доглядальниця Дарія, якій діти Марії Петрівни перестали платити. Дівчина вирішила відвідувати бабусю просто так. Коли вона працювала в будинку для літніх людей і знала, що діється в таких установах.

Дарія щодня приходила до Марії Петрівни, прибирала в квартирі, готувала обід і в усьому допомагала бабусі. Літня жінка відмовлялася від допомоги Дарії. Все-таки вона ще молода і повинна заробляти собі на життя. Але Дарія робила так, як велить їй совість. Самою ж Дарії, щоб якось жити, довелося влаштуватися в магазин на нічні зміни. Дівчина мало спала, але постійно підтримувала Марію Петрівну. У Дарії не було рідних. Її батьки загинули в автокатастрофі, а літня жінка стала їй по-справжньому рідною людиною. Якось в гості до Марії Петрівни прийшла її внучка Таня зі своїм хлопцем. Молоді люди хотіли своєю увагою розтопити бабусине серце. Думали, що хоча б так вона зрозуміє, що їй краще звільнити квартиру заради них.
Спершу Марія Петрівна зраділа. Вона стала розповідати внучці і її хлопцю про своє життя, про роки навчання і про війну. Але Тані стало нудно і вона попросила змінити тему.

Тоді бабуся вигнала внучку і попросила більше не приходити. Наступний удар завдав їй син. Марія Петрівнаякраз вийшла на вулицю, а він на своїй машині швидко проїхав перед матір’ю і налякав її. Потім сам же і відвіз маму в лікарню, сподіваючись що там вона і помре від серцевого удару. Лікарі робили найгірші прогнози, але Марія Петрівна продовжувала жити, хоч і не приходила до тями. Місяць вона провела в лікарні. Діти до неї жодного разу так і не прийшли. Тільки Дарія відвідувала бабусю. До неї ж і зверталися лікарі, коли потрібні були ліки.

Зустрічати Марію Петрівну після виписки прийшли її діти і внуки. Дарія бачила їх, але не наважилася підійти. Лише наступного дня Дарія прийшла додому до Марії Петрівни й застала її вже мертвою в порожній квартирі. Незабаром приїхали Ліза і Андрій і попросили Дарію піти. Через тиждень Дарії подзвонили з міліції. Виявляється літня жінка свою квартиру заповіла Дарії. Її діти звернулися в міліцію, тому що вважали Дарію шахрайкою. Вже у відділенні дівчина зустрілася з ними. Андрій і Ліза погрожували їй розправою, якщо дівчина не відмовиться від спадщини. Дарія пішла, але від квартири не відмовилася. Вона вирішила продати житло, а на виручені гроші відкрити будинок для людей похилого віку з теплою і затишною обстановкою, де до людей похилого віку будуть ставитися з любов’ю і повагою. Покинуті літні люди повинні хоча б на схилі своїх днів відчути справжнє щастя, якого вони позбавлені через егоїзм і жорстокісті своїх дітей.