Ця історія про те, як з роками, міняються наші погляди, думки та бажання. Бо тільки з роками, ми розуміємо , що таке село, дача, городи і для чого воно все. Мені 6 років. Я думаю: ура, нарешті я знову поїду до бабусі в село. Там є дача, город, футбол можна грати до вечора. Клас. Мені 14 років. Та ви вже замучили мене зі своїми городами! Не розумію сенсу колупатися в землі! Все можна купити, навіть дешевше вийде. Мені 20 років. Ого, мені здається, що моя бабуся збожеволіла. Вона цілими днями рве траву. На грядках вже немає єдиного бур′янчику. Бабуся рве траву просто скрізь : навіть біля паркану і за парканом.…

Одного разу, один відомий пекар попросив своїх працівників, щоб вони організували одну подію. Він сказав, щоб вони привели до нього дітей з найбільш бідних родин у місті. Коли діти прийшли , пекар сказав їм: – Діти, ось вам кошик, у якому лежить хліб. Кожному з вас по одній хлібині. Тому, візьміть собі кожен, а завтра приходьте знову. Діти одразу побігли до цієї корзини. Почали штовхатися та сваритися, адже кожен хотів собі взяти хлібину побільше. Діти швидко розібрали хліб і побігли додому, навіть не подякувавши пекарю. І тільки маленька, дуже погано одягнена дівчинка, спокійно стояла позаду і чекала, поки всі розійдуться. Потім дівчинка підійшла, узяла ту хлібину, яка залишилася на дні,…

Сьогодні у маршрутку зайшла незряча жінка з чоловіком, я поступилась її місцем. Стою біля неї і не можу відвести від неї свій погляд. Ця жінка була ніби з іншої планети, якась неземна. Вона сиділа, а від неї віяло таким теплом . Тут,чую, вона  запитує у свого чоловіка: “А яка вона?” Чоловік мабуть часто чує такі питання, тому спокійно відповідає: ну, вона молода, шатенка, невисока, в жовтій футболці. А пахне так, ніби квіти після дощу. І тут, я розумію, що вони біля мене, говорять про мене. – Слухай, ти думаєш, що квіти з дощем я не відчула? Ти ще щось розкажи. – Ну, її хочеться розглядати. На вигляд вона дуже добра…

Чоловік сидів за столом на кухні і їв суп. А дружина, як зазвичай щось там кричала. Вона навіть не помітила, як перейшла на крик . Вона кричала, що грошей немає, а в них кредити. Кричала, що дітям потрібно поступати в університет, а на це потрібні гроші. Кричала, бо чоловік не прибив поличку у ванній. Кричала, що потрібно пральну машинку поремонтувати, бо зламалась, а їй важко все руками прати. І ще багато про що кричала. Не від злості кричала, а просто нервувала, як завжди. А чоловік спокійно їв суп. Він вже звик до крику дружини, тому просто чекав коли ця бурхлива хвиля пройде. Тут дружина заспокоїлась, сіла за стіл і раптом…

Один багатий чоловік вже був дуже стареньким і важко захворів. Тому, перед своєю смертю він покликав до себе своїх дітей, двох синів, для того, щоб попрощатися з ними і дати напутнє слово. Сини одразу прийшли до хворого батька і він до них промовив: – Діти мої, за життя я зрозумів, що ви добрі сини в мене. Ви ніколи не покидали мене ні в хворобі, ні в старості. Але я зовсім не знаю, які ви брати і які господарі на своїй землі. Але це я вже побачу з неба. Я довго думав, як я маю поділити свою землю і маєток між вами двома і придумав для вас наступне: ви самі маєте…

Якось, двигун гігантського корабля вийшов з ладу і корабель не міг зрушити з місця. Всі майстри, які приходили відремонтувати корабель, тільки розводили руками і нічого не могли вдіяти. Тому, власник вирішив ще раз спробувати і найняв інженера-механіка з більш, ніж 40-річним стажем. Він гарно оглянув двигун зверху вниз. Ретельно все перевіривши, інженер відкрив сумку з інструментами і дістав звідти маленький молоток. Він один раз вдарив по стратегічним пунктам і двигун  запустився. Все. Двигун був відремонтований, корабель може знову виходити в море! Через декілька днів інженер сказав, що загальна вартість ремонту корабля складає $ 20.000 “Що?!” – сказав підприємець. “Ти ж майже нічого не зробив. Я чекаю звіт по проробленій роботі.”…

Того ранку, Оксана, як звично, вибігала з дому, бо спізнювалася на роботу. Вона працювала у великій компанії, тому завжди раненько виходила з дому. І от того дня, Оксана так поспішала, що налетіла на хлопчика, який біля її під’їзду збирав порожні пляшки у свою торбину. Пляшка гучно вдарилася об асфальт і розбилася. Тому, Оксана швидко дістала двадцятку, віддала малому та побігла. За день у жінки було безліч ділових зустрічей, безліч нещирих посмішок та вдаваної радості. А коли вже настав пізній вечір, Оксана тільки поверталася додому. Заходивши до під′їзду, раптом її хтось схопив за руку і промовив: “Ваша решта”. Це був хлопчина, який зранку збирав пляшки. “Що? Яка решта? Що це?” –…

Якось, одного року, у сусідів дуже вродила груша. Гілки з плодами просто гнулись до землі. А у Світлани, дуже захворіла маленька донечка. Дівчинка дуже сильно кашляла і слабшала з кожним днем. Тоді була нереальна спека. Донечка нічого не хотіла їсти, і мама зневірено запитувала її, може щось їй хочеться поїсти, може щось купити ? І от дівчинка, вже зморена від хвороби, сказала мамі, що вона б з’їла шматочок груші! Тому, Світлана пішла до сусідів просити груші. Вона не любила таке робити, оскільки завжди вважала, що просять жебраки! Проте , зібрала свою гордість в кулак і пішла. Жінка попросила в сусідів одну грушу, пояснивши це тим, що дочка сильно хворіє і…

Якось, у старця запитали: – Отче! Я хочу навчитися сильної молитви. Як я маю це робити? От я молюся-молюся постійно, а Бог мене не чує і не виконує мої прохання. Старець,засміявся до хлопця і відповів: – Якось, двоє молодих людей потрапили на безлюдний острів. Вони не мали від кого чекати допомоги. Адже людей ніде не було. І от вони почали молилися – кожен як міг. Для початку, їм потрібна була їжа. І от одному хлопчині, Бог послав її в достатку, а іншому – не дав нічого. Пізніше , їм потрібно було знайти місце, щоб сховатися від негоди. Один хлопець знайшов затишну печеру, а інший – ні. Потім їм потрібне було…

Оля й досі з усмішкою згадує цю історію, яка навчила її легко відпускати токсичних людей і  приймати нові можливості цього життя. У Олі був хлопець , який жив у неї вдома та практично був на її забезпеченні. Він, хоч працював на роботі, але ця робота була більше для душі. Тому, дівчині набридло таке життя і вона попросила, щоб він зібрав свої речі та з′їхав від неї. Збирався цей кавалер довго, оцінюючи те, що, на його думку, належало в цій квартирі йому. Комп’ютер був першим у списку — ну, звісно, там ж усе його геймерське життя . Телевізор — звичайно його, дівчина ж немає коли його дивитись. Кухонна техніка – ясна…