Знаєте, от не бачила я ще жодної щасливої в стосунках жінки, якій хотілося б відстоювати свою незалежність, носити на рівних з чоловіком тягарі, ділити порівну труднощі бізнесу і т.д. Дикі, вільні жінки? Так, будь ласка. Якщо хочеться, то звичайно можна і свободу, і біганину від своєї природи влаштувати. Тільки бачу по собі та спостерігаю це у інших жінок – чим ближче до своєї природи повертаєшся, тим більше розумієш, що таке жіноча місячна природа. Внутрішній мир – базовий стан жінки. Мир в серці і високе почуття власної гідності. В такому стані не хочеться сперечатися взагалі. Боротися теж не хочеться. Тому що ти просто розумієш, що означає «Жінка перемагає без бою». Подарунки,…

Я не була у близьких стосунках зі своєю сусідкою, але вона ніколи мені не була чужою. Коли ми бачимося біля під’їзду, то обов’язково стаємо та обговорюємо різноманітні теми. Вона дуже цікава та освічена жінка. Минулого разу, коли ми з нею побачилися, я дізналася, що Марія Петрівна наступного тижня буде відзначати досить серйозний ювілей. Я не збиралася напрошуватися до неї в гості, адже прекрасно розуміла, що люди в такому віці не сильно святкують свій день народження. Але вирішила зробити їй невеликий сюрприз та привітати її особисто. Пані Марія проживала у квартирі одна, а діти роз’їхалися в різні міста. Не маю навіть уявлення про те, чи мали вони приїхати на її ювілей.…

У мене вже давно дорослі діти, є онуки. Всі мої діти живуть окремо, мають свої сім’ї. Сини придбали квартири, а донечка проживає з чоловіком у свекрухи. Після школи донечка вирішила не вступати в училище. Вона сказала, що хоче відпочити та краще підготуватися, щоб з новими силами вступити в престижний університет. Пройшов рік, вона так і не подала документи в університет. Знайшла чоловіка та вийшла заміж. Коли моєму онукові виповнилося вже два роки, я вирішила запропонувати своїй дочці піти на курси швачки. Дочка відмовилася, сказала, що не хоче поки що віддавати дитину в садочок. Через два роки появився ще один онук. Донечка так і сиділа вдома, роботу взагалі не шукала. Діти…

В сім’ї у нас троє людей — це я, мій чоловік та син. Ми ще з чоловіком достатньо молоді, мені нещодавно виповнилося 40 років, а чоловік від мене старший на 5 років. І все б нічого, але він у нас далі сидить на шиї та нічого не хоче робити. А нещодавно поставив нас з чоловіком до відому, що хоче переїхати. Звичайно, що ми йому не стали заперечувати, він дорослий та має право розпоряджатися своїм життям. Ми навіть запропонували йому деякий час за наш кошт орендувати квартиру, але він сказав, що ми повинні йому купити його власне житло. Наша родина ніколи не бідувала, на все завжди вистачало грошей. Син ніколи не…

Нещодавно мені виповнилося 32 роки і знаєте, я дуже заздрю своїм незаміжнім подругам. Говорю вам цілковиту правду, брехати не буду. Самі подумайте. Закінчила роботу о шостій вечора, забігла швиденько в магазин, накупила собі солодкого та чогось смачного. Прийшла додому, якщо є сили — приготувала собі вечерю та ще щось на обід, а якщо немає сил — то замовила доставку. Маєш бажання та настрій — поприбирала на вихідних. А якщо зовсім важко — то лежиш собі та відпочиваєш. Сама собі господиня. Захотіла — купила собі новий одяг, сходила в кафе з подругами та в кіно. І немає ніяких свекрух. Які будуть повторювати, що ти стала егоїсткою. Читайте також  Несподівано, Борис сказав…

Марининій дочці нещодавно виповнилося двадцять п’ять років. Катя — дуже комунікабельна, скромна та доброзичлива дівчина. Зараз вона почала працювати вихователем в дитячому садочку. Звичайно, що Катя не може похвалитися великою зарплатою, але вона дуже любить працювати з дітьми. Є лише одна проблема, яка дуже засмучує Катю — вона ніяк не може знайти собі пару. На роботі немає чоловіків, хіба якийсь тато приведе свого сина чи донечку в дитячий садочок, але вони всі одружені. Такий варіант Катя ніколи не буде розглядати. Недавно подруга вирішила познайомити Катю з Борисом. За словами подруги, Борис досить забезпечений: у нього є своя власна трикімнатна квартира, дорога іномарка, перспективна та високооплачувана робота. Катя почала спілкуватися з…

Одного разу під час далекої автоподорожі ми з приятелем зупинилися перекусити в придорожньому кафе. Приятель замовив хот-дог. Я утримався, хоча страшно зголоднів. “Як ти можеш це їсти, – пожартував я, – зоозахисників не боїшся?” “Містера Ендорфіна на тебе немає”, – відповів приятель. “Кого – кого?” – перепитав я. Так я дізнався про містера Ендорфіна. Приятелеві готували його хот-дог, а він розповідав. Хот-дог готували досить довго, мабуть, спочатку їм все-таки довелося ловити собаку. “У мене на першій роботі був чоловік. Бухгалтер. Ну, такий, як сказати… в розшук його не об’явиш – без особливих прикмет. Коли я його вперше побачив, подумав, фу, який плоский, нецікавий дядько. Поки одного разу не почув його…

Галя не зважала на те, що робиться довкола неї. Сльози невпинно продовжили котитися по її обличчі. “Чому все так не справедливо?”, ридаючи промовляла дівчина сама собі. А причина для сліз була. Сьогодні до неї завітала подруга та розповіла свій секрет: “Петро зробив мені пропозицію. Завтра їдемо знайомити наших батьків”. Після цих слів Галя більше нічого не чула. Вона справді раділа за Соню, але прикро було за себе. Вже всі її подруги давно вийшли заміж і ось тепер і Соня поповнила їхні ряди. А у неї так і не було відносин. Перестала їздити в рідне село, бо всі надокучають зі своїми питаннями: — Галю, а коли тебе вже заміж візьмуть? Хочу…