Мій син злий на мене за те, що я допомагаю своїй колишній невістці

– Аня, навіщо ти це робиш? Невістка ніколи не стане тобі рідною донькою, та й онук скоро про тебе забуде. Вона вискочить знову заміж і забуде про тебе, — кажуть мені подруги. А я не можу так вчинити! Мені ж соро мно, що сина неправильно виховала. Сама його виховувала, без чоловічої руки, ось і розгрібаю наслідки. Олег одружився 7 років тому. Катя тоді приїхала до нашого міста вчитися. Вони винайняли собі квартиру і почали уживатися. З першого дня наші стосунки не складалися. Ми відкрито не конфліктували, проте Катя насторожено ставилася до мене. Я сильно в їхнє життя не втручалася, адже весь час працювала.

Жодні перевірки мене теж не цікавили — хай собі живуть, як хочуть. Коли звали у гості, приходила, а іноді вони до мене навідувалися. Через 2 роки у мене з’явився онук. Діти так і винаймали квартиру, хоч і мріяли про власну. Коли онук підріс, вони почали сваритись. Олег мені клявся, що в нього нікого немає, адже я відчувала. Він дочекався того моменту, коли Артем піде в садок і подав на розлучення. – Мамо, чого ти нер вуєш? Я аліменти платитиму. Марія, між іншим, теж вагітна, а Катя нехай сама себе забезпечує, до батьків нехай їде, сказав мені син.

Читайте також: У старого навернулися сльози, він вийшов з машини, вклонився і сказав: «Спасибі тобі, синку». І пішов до свого старого будиночка, рукою витираючи сльози

Ми, звичайно, посварилися, бо я не схвалювала його вчинок. Катя нікуди їхати не хотіла, адже у своєму містечку вона лишиться без роботи, а син без садка. Та й батьки на неї там не дуже чекають. Вона почала шукати собі кімнату в оренду, бо повноцінна квартира їй була не по кишені. Після розлучення я підтримувала зв’язок із невісткою по телефону. Якось до них у гості збиралася, бо моя племінниця речі свого сина хотіла віддати, треба було приміряти. Катя була не дуже рада моєму приїзду.
Мабуть, образа на колишнього чоловіка давалася взнаки. Адже їй жилося несолодко

– Олег платив мало, щоб утримувати нову сім’ю. Я прийшла саме тоді, коли онук обідав. Невістка частувала і мене. – Не люблю борщ без м’яса. Мама не може купити курочку, бо за квартиру треба платити, — сказав онук, а невістка розвернулась до вікна і заплакала. Я спитала у невістки, чи можна з онуком піти на прогулянку. Вона дозволила. Ми разом пішли до супермаркету, щоб купити продукти. Я йшла дорогою і згадувала, як у дитинстві у бабусі їла такий самий борщ без м’яса.
Але тоді всі люди жили так. З того часу я почала допомагати невістці грошима. Син не знав про це, але якось Артемко йому проговорився. – Нормальна ти? Внучці велосипеда купити не можеш, а їм за квартиру платиш, накинувся на мене син. – А ти хочеш, щоби твій син на вокзалі жив? Катя одна виховує дитину, а ти… Немає у тебе совісті, тому мені доводиться за твої помилки розплачуватися, – відповіла я. Він сказав, що я проміняла чужу жінку на рідного сина. Ну і нехай, але мій рідний онук не їстиме борщ на одній лише воді.