Нема автобуса вже  двадцять хвилин, люди всі змерзлі та злі, після роботи, додому хочеться, чекаємо. Нарешті  приїжджає, всі похмуро заходять, сидять насуплені, чекають відправлення. І тут влітає в салон захеканий рум’яний хлопець з тортом, перев’язаним стрічкою, і кричить у телефон: Читайте також Як впливає на чоловіка місяць його народження “Ти уявляєш, сьогодні найфантастичніший день у житті! Я біг уже просто за інерцією, у розпачі, я запізнювався страшно! А вона стоїть, чекає на мене! Я їду! Я до тебе встигаю! Ура ж?!” І ми всі такі усміхнулися, розслабилися, наче ми всі спеціально чекали на зупинці, щоб він встиг до неї зі своїм тортом. Їдемо ось, усміхаємось, торт веземо.

У давнину правив в одній далекій країні мудрий король. Якось він наказав уночі покласти посередині жвавої дороги величезний камень, а вранці сховався в придорожніх кущах і почав чекати: чи знайдеться людина, яка його прибере з дороги. Пішоходи просто обминали перешкоду і продовжували свій шлях. Найбільше незручностей валун завдавав вершникам та людям, що їдуть у візках та каретах. Вони теж об’їжджали , але багато хто з них ще голосно висловлював невдоволення і критикував правителя, який не стежить за тим, що діється на дорогах його королівства. Читайте також Що можна розказати за кольором очей Так минуло кілька годин. Королю вже стало здаватися, що ніхто так і не спробує прибрати валун з дороги,…

Жив собі хлопчик . Він був чудовим , дуже добрим і чуйним. Було у нього багато друзів. І все б було добре, тільки ось одного разу тато приніс додому комп’ютер. Хлопчику комп’ютер відразу дуже сподобався. Він так ним зацікавився, що майже не відходив від нього. Як тільки прокидається, відразу біжить до свого нового друга – комп’ютера. І майже весь день грає в різні ігри. Батьки почали хвилюватися, що син так захопився комп’ютером, що зір у нього може від цього зіпсуватися. Намагалися з ним розмовляти, але Максим і слухати нікого не хотів! Якось, тільки-но прокинувшись, як зазвичай, сів за комп’ютер і почав грати. Мама покликала його снідати, але він сказав, що…

Дивлячись на статистику розлучень, прощати у нас не вміють. А може, це й на краще? Є такі речі, на які неможливо заплющити очі. І чим раніше люди, які зовсім не підходять один одному розлучаться, тим краще. Але є й такі союзи, з яких не так просто вибратися та забути стосунки, як страшний сон. Мати та дочка, батько та син. Бабусі, дідусі та їхні онуки. Сестри та брати. Кров не вода, від близьких не відмахнешся. Доводиться стосунки вибудовувати. По телевізору показують серіал, в якому героїня багато прощає молодшій дочці. Та пішла не вірною дорогою, грубіянить матері. А вона все прощає та прощає. Глядачі гадають, а чим справа скінчиться? Але поки що…