Казка про хлопчиката комп’ютер

Жив собі хлопчик . Він був чудовим , дуже добрим і чуйним. Було у нього багато друзів. І все б було добре, тільки ось одного разу тато приніс додому комп’ютер.

Хлопчику комп’ютер відразу дуже сподобався. Він так ним зацікавився, що майже не відходив від нього. Як тільки прокидається, відразу біжить до свого нового друга – комп’ютера. І майже весь день грає в різні ігри.

Батьки почали хвилюватися, що син так захопився комп’ютером, що зір у нього може від цього зіпсуватися. Намагалися з ним розмовляти, але Максим і слухати нікого не хотів!

Якось, тільки-но прокинувшись, як зазвичай, сів за комп’ютер і почав грати.

Мама покликала його снідати, але він сказав, що дуже зайнятий і їсти поки не буде.

– Іди хоч вмийся, – сказала мама.

Але син не звернув на її слова жодної уваги.

Потім зайшли хлопці і покликали грати в футбол. Але він не зміг відірватися від комп’ютера і гуляти не пішов. Хлопці образилис і пішли.

Так він грав до самого вечора, поки не відчув, що очі його зовсім втомилися, а живіт наполегливо просить їсти. Хотів хлопчик встати з-за столу, але не зміг. З ним стали відбуватися якісь дивні речі: руки зовсім не слухали, продовжували проти волі Максима натискати на клавіші клавіатури; а ноги і того гірше – оніміли, і  не міг ступити й кроку.

Читайте  також Мати Тереза ​​говорила: «Для міцного сімейного союзу мало однієї любові. Потрібно навчитися прощати…».

Що ж робити?

Прийшла мама, але і вона нічим не змогла допомогти. Руки  як і раніше робили, що хотіли, а ноги нічого робити не могли.

– Як же я тепер буду їсти і грати в футбол?

Тоді мама покликала лікаря. Він уважно оглянув хлопчика і дав пігулку, після якої руки і ноги стали слухатися. А потім простягнув флакончик з вітамінами.

– Це не прості вітаміни, а чарівні. – Вони допоможуть тобі грати на комп’ютері. Як тільки захочеш сісти за комп’ютер, з’їж одну вітамінку, і з твоїми руками і ногами нічого не трапиться. Але пам’ятай: вітаміни ці діють всього 30 хвилин. Якщо через півгодини ти не відійдеш від комп’ютера, руки знову перестануть тебе слухатися, а ноги оніміють. І я тобі вже більше не зможу допомогти.

Так хлопчик і став робити: з’їдав вітамінки і півгодини грав на комп’ютері. А потім йшов займатися іншими справами. Спочатку  було дуже важко кидати гру, але він згадував про свої ручки і ніжки, про те, як погано, коли вони не слухаються, і вимикав комп’ютер. А потім він так до цього звик, що і не засмучувався.

Ще хлорчик  зрозумів, що ручкам і ніжкам потрібно багато рухатися, бігати, стрибати, що потрібно допомагати мамі і робити багато інших корисних справ. Тоді з ними нічого не трапиться, і вони будуть справно служити йому все життя.