Стаючи зовсім дорослими, під завалом питань, які потрібно вирішувати і справами, які ми самі набираємо на свою голову просто так, ми забуваємо про найдорожчих людей, виключаючи їх з наших життів, вважаючи їх зайвими. Але ж в дитинстві ті самі люди обіймали нас, і всі проблеми, весь смуток кудись пропадав. Вадим був єдиним добувачем в сім’ї. Йому було нелегко, адже зарплата була не найвища, а він знаходився в пошуку додаткових джерел заробітку. Тут, зовсім не вчасно захворів його батько, і так як старий жив один, довелося Вадиму забрати його до себе. Читайте також: Блондинка накричала на бабусю, а та не знала, що робити. За хвилину з будівлі вийшов солідний чоловік у…

Наталя Зіновіївна– вчителька з математики. Вона збиралася на день народження до своєї найкращої подруги та колеги Юлії Василівни: вони разом працювали у школі майже 40 років. Наталя Зіновіївна раніше прокинулася і почала збиратися. Погладила свою улюблену блузку зі спідницею. Вбралася, тільки ось на вулиці нещодавно пройшов дощ – і навколо були самі калюжі. Наталя Зіновіївна зайшла до магазину, купила тортик та квіти для подруги. Вийшовши з магазину, почала йти тротуаром. І тут мимо промчала машина, за кермом сиділа білявка. Вона зупинилася за 10 метрів. Читайте також: Знай, дуже рідко і з неохотою чоловіки узаконюють свої відносини, коли у них вже все відбулося Бризками від калюж блондинка промочила бідну Наталю Зіновіївну…

Так склалося, що зовсім юна Оленка проводжала до знайомих священика. Спочатку говорили про школу, мистецтво, а потім священник  поцікавився, де вона живе.- Я орендую квартиру. Живу зі своїм другом, — почув той у відповідь.- Як це з одним живеш в такому віці? Ти ще, напевно, школу не закінчила, — здивувався супутник.- Я вже рік працюю, — відповіла гордовито дівчисько.- Це добре, що працюєш. А ось твоє співжиття з молодою людиною передчасне, — зауважив священник і  похитав головою.- Я перебуваю в цивільному шлюбі. Чтайте також: Любов живе вічно.   Так зараз всі живуть, — зізналася дівчина.-Ти мене, сонце, засмучуєш.- Чим?- Ти почала своє життя гріховно.- А як треба? Я люблю його.-…

Ми разом 11 років. Одинадцять! У житті ж так не буває, так? Любов закінчується на третьому році. Й у нас вона закінчувалася або просто вичерпувалася. А потім поверталася знову. Зараз я відчуваю себе закоханим підлітком. Мені, здається, знову 13, і я захоплююся красою його очей. Завжди любила його блакитні, чисті, нереально глибокі очі. Дивлюся в них, і реально пофіг, що відбувається в цьому світі. Мені, здається, знову 13, і я хочу обійматися на вулиці і довго цілуватися на лавці. Зараз, звичайно, так не можна: непристойно, ми ж дорослі. Але так хочеться піддатися емоціям і наплювати на осуд. Мені, здається, знову 13, і я хапаю його за руку за кожної нагоди.…

Кожен день мого свідомого життя був насичений  знанням. І кожен день світ намагався довести зворотне. Мене обирали президенткою школи, приймали в студентські команди КВК і пінг-понгу, запрошували працювати в найкращі ЗМІ міста, зі мною зустрічалися і навіть намагалися одружитися. Але всього було замало. Я була впевнена, що всі ці люди просто не знають, із ким мають справу. А коли дізнаються – неодмінно відвернуться. І ось трапився 2020 рік. Було складно всім. Труднощі стали важчими, розбіжності вагомішими, а помилки – дорожчими. Читайте також: Жіноча історія кохання О, в цьому році я зробила безліч помилок, після яких, мені здавалося, люди повинні відмовитися від мене. Вигнати зі зграї. Але ні. Робота з цими…

Моя історія кохання досить сумна, але повчальна для багатьох. Мені було 16 років, коли він написав мені в соціальні мережі . Гарний хлопець, який одразу мене зацікавив. Ми почали спілкуватися через відеозв’язок, бо жили в різних містах. Через місяць ми зустрілися, ісподобались один одному. Він здавався достатньо вихованим, пристойним і чарівним. Стосунки розвивалися досить повільно. Якби я зустріла таку людину зараз, одразу б зрозуміла, до чого це призведе. Почалися якісь «драми» щодо того, чи є у нього почуття до мене або все ж нам потрібно залишитися друзями. Все це тривало з початку жовтня до кінця грудня. На Новий рік він приїхав до мене в місто і нарешті «зрозумів», що я…

Полетів одного разу ангел подивитися, як люди трудяться. Побачив він важку працю селянина. В один рік селянин отримав багатий урожай, а інший рік видався неврожайним. Побачив ангел художника, який багато років працював над картиною, але бідував. Побачив багатія, який зібрав багатство, а потім розорився. — Багато людей наполегливо працюють, — розповів ангел, повернувшись на небо, — але рідко їх робота оплачується гідно. Читайте також:Хлопчик і морські зірки — Є на Землі робота, яка оплачується гідно, — відповів старший ангел. — Це робота матері. — Матері трудяться вдень і вночі, але я жодного разу не побачив, щоб їм платили! — вигукнув молодий ангел. — Робота матері — найбільш високооплачувана, тому що…

Один правитель мав намір їхати на переговори до ворогів. З собою можна було взяти лише одну людину. І правитель звернувся до мудреця, щоб той вказав кандидатуру. Потрібна була людина смілива, сильна і вірна. Той, хто не зрадить і зможе захистити. Своєму оточенню правитель не довіряв. Мудрець сказав, що на околиці міста  живе в білому будинку такий чоловік. Сильний та сміливий, як лев. І вірний. Його треба взяти із собою. Його звуть Маруф. Імператор був недовірливий. Він таємно приїхав до білого будиночка і почав спостерігати. І побачив величезного силача з бородою. Цей велетень слухав, похнюпивши голову, як його лаяла дружина. А діти повзали по ньому і смикали його за бороду. І…

Чоловік йшов узбережжям і раптом побачив хлопчика, який піднімав щось з піску і кидав в море. Чоловік підійшов ближче і побачив, що хлопчик піднімає морських зірок. Вони оточували його з усіх боків. Здавалося, на піску — мільйони морських зірок, берег був буквально усіяний ними на багато кілометрів. — Навіщо ти кидаєш ці морські зірки в воду? — запитав чоловік. — Якщо вони залишаться на березі до завтрашнього ранку, коли почнеться відлив, то загинуть, — відповів хлопчик, не припиняючи свого заняття. Читайте також: Притча про загублений олівець. — Але це ж просто не розумно! — закричав чоловік. — Озирнись! Тут мільйони морських зірок. Твої спроби нічого не змінять! Хлопчик підняв наступну…

Одного разу, коли я збирався продовжити малювання одного портрета, я приготував один дуже темний за своєю структурою олівець і один світлий, але сталося так, що як тільки я приступив до роботи над портретом другий світліший олівець кудись зник. На мить я розлютився, але потім я знайшов інший олівець, навіть більш відповідний. День вже йшов до кінця і коли я збирався лягати спати, то побачив загублений олівець, але в данний час він мені вже не був потрібен. Читайте також:Історія кохання К.Шанель та Артура Кейпела. Мораль: Буває так, що ти знаходиш здавалося б свою людину, готуєшся з нею разом підкорювати вершини, як раптом у найважливіший, в самий не слушний момент вона зникає.Ти…