Відносини з чоловіком ставало все погано, важко спілкуватися, ми віддалялися. Напевно, криза якась. І навіть географічно: чоловік став часто ночувати у себе в квартирі, а я у себе. А вагомої причини для розлучення як такої не було. Все було ніяк. Я була впевнена, що у нього хтось є. І щоб довго не сумніватися, одного разу, коли він був на роботі, я поїхала до нього додому в повній впевненості, що знайду сліди перебування коханки, а може бути і всю її цілком там, в його будинку. Читайте також Притча про жінку Відчинила двері своїми ключами. Принаймні нікого живого вдома не було. І я стала шукати: подушки, ковдри, речі в ванні, хоч десь, хоч…

Ангел підійшов і доторкнувся до жінки. – Боже, але вона така ніжна? – Так, вона ніжна – погодився Творець. – Але я її створив і міцною. Ти не уявляєш скільки вона може витерпіти і скільки всього зробити. – А вона вміє думати? – запитав ангел. Бог запевнив: – Вона не тільки вміє думати, вона може аргументувати і доводити. Тоді ангел щось помітив, простягнув руку і доторкнувся до щоки жінки. – Ой, здається ця модель пропускає воду. Казав же тобі, що ти намагаєшся занадто багато всього в неї помістити. – Не протікає, – спростував творець. – Це сльоза! – А навіщо їй сльоза?! – здивувався Ангел. Господь пояснив: – Через сльози…

«Можу я побачити мою дитину?», — запитала щаслива новоспечена мати. Коли їй принесли дитину, і вона відсунула пеленку, щоб поглянути на її обличчя, вона ахнула. Лікар швидко відвернувся і подивився в лікарняне вікно. Дитина була без вух. Час показав, що слух у дитини був досконалим. Відсутність вушних раковин впливало лише на його зовнішній вигляд. Одного разу, він прибіг зі школи і кинувся в обійми матері, вона зітхнула, знаючи, що його життя буде низкою неприємностей і насмішок. Він сказав: «Хлопчик, великий хлопчик … назвав мене ур0дом». Він виріс і став фаворитом серед своїх однокласників. У нього був талант до літератури і музики … «Але ти міг би спілкуватися з іншими хлопчиками»,…

«Приходь до нас через п’ять років!», так одна жінка сказала чоловікові, який її кинув. З п’ятьма дітьми кинув, молодша грудна була. Цей чоловік пішов до юної дівчини, ровесниці старшої дочки. Така життєва драма сталася. Але головне – він виніс і вивіз абсолютно все. Пусто і дзвінко стало в квартирі. Просторо! Хлопчики їздили на старенькому велосипедику по порожніх кімнатах і дзвонили в дзвінок: дзень-дзень! А дружина не плакала і не благала. Вона гордо сказала ось ці слова слідом чоловікові, який волок черговий мішок з добром: – Приходь до нас через п’ять років! У нас все буде! Знаєте, через п’ять років цей чоловік прийшов. Жебрак, хворий і жалюгідний. Він прийшов і пив…

Так напророкувала мені доля, що свого часу, я мала в своєму житті дуже багато неприємних моментів, пов’язаних зі своєю свекрухою. Перші 5 років шлюбу, ми жили з батьками мого чоловіка. Його мама була людина непроста, постійно усім незадоволена, щоб я не робила, щоб я не говорила. Загалом, всяке було, але ті часи як згадаю, так до цих пір мені неприємно від тих всіх спогадів. Наш переїзд в гуртожиток був найщасливішим днем ​​в моєму житті, я могла жити так, як мені хотілося, ніхто мною не командував. І тоді я дала собі слово, що вже я такою свекрухою не буду ніколи, я дружину свого рідного сина, прийму як рідну дочку. Завдяки старанній…

У мене є колега, та й подруга за сумісництвом, Ганною Сергіївною кличуть. Вона залишилася матір’ю-одиначкою ще в юності, після того, як її чоловік пропав безвісти посеред білого дня. З того часу багато води спливло – син уже виріс, років тридцять йому як. Дружиною обзавівся і дітьми. Зрозуміло, що Аня душі не чула в своєму єдиному дитині і після одруження не злюбила свою невістку. Чи то у було з що, чи то просто так – не розберешся. Але проти неї вона була спочатку, хоча це зовсім було не в її характері. Постійно скаржилася на те, яка їй дісталася: ні допомоги, нічого. Ні, звичайно ж, вона у нас з цинізмом, але справедливість…

Жив-був дуже багатий і цілком молодий чоловік. Вів він не надто пристойний спосіб життя. Гуляв і справи нечисті робив. Зате нажив дуже багато. Були у нього дім, фабрика, магазини. Одного разу багач дуже сильно захворів. Лікували його найкращі лікарі. Але так ніхто причини хвороби і не знайшов. Всі лікарі в один голос кажуть: «Здоровий». Зібрався багач з силами і поплентався до церкви, яка була недалеко від будинку. Став сповідатися священику. І сам відчуває: один гріх розповість – легше стає, ще один – ще легше. Ніби як полегшало йому. Зрозумів багач, що ця хвороба була в покарання за його гріхи. Тоді він сказав до священика: – Жертвую майже весь свій статок…

В школі брат попросив батьків купити комп’ютер. Хоча знав, що грошей немає – зарплату затримували і батькові і матері. На море не їздили влітку – нема на що. А в ті часи вартість хорошого комп’ютера дорівнювала вартості сімейної поїздці на море. Проте, батьки влізли в борги, але комп’ютер братику купили. Причому не тільки комп, але і комп’ютерний стіл новий, принтер, колонки. Йшлося про те, що все це необхідно для навчання в школі. Ха! Так вчителі тоді не знали, що бувають електронні дошки, а реферати та доповіді можна готувати на флешках! Незважаючи на наявність комп’ютера (на думку батьків – це все, що потрібно для відмінного навчання), брат закінчив школу майже з…

Можливо, у вихованні дітей найважливіше те, який приклад ми, дорослі, їм подаємо. Це стосується і стосунків між батьками. Діти все бачать, все вбирають, немов губка… У мене є одна знайома жінка, у якої щаслива і дружна сім’я. У неї з чоловіком чудові стосунки. У них вже доросла дочка і дорослий син, які з ними із задоволенням спілкуються. Разом з онуками вони щасливо проводять час. Одного разу, обговорюючи тему дітей, я запитав у неї, як їй вдалося домогтися такої гармонії в родині. І ось що вона розповіла: «Насправді, все просто. Я ніколи не виховувала дітей, я завжди замість цього допомагала їм самостійно дорослішати і розвиватися. Я ніколи не дивилася на дітей,…

Кілька років тому, в один з морозних днів, я випадково побачив гаманець, який лежав на дорозі. Усередині не було ніяких документів, тільки три долари, і лист, що виглядало так, як ніби його перечитували по кілька разів на день протягом багатьох років. На порваному конверті, крім зворотної адреси, нічого розібрати не можна було. Я відкрив листа і дуже уважно його прочитав, сподіваючись дізнатися що-небудь про власника портмоне. «Дорогий Майкл! Моя мати заборонила мені зустрічатися з тобою. Пробач мене і знай, що я тебе люблю і завжди буду любити. Твоя Анна ». Це було так зворушливо, що я вирішив знайти адресата, чого б мені це не коштувало, і повернути йому пропажу. Але…