Буквально ось якраз, на днях, мені прийшло повідомлення про те, що я повинна прийти до юриста, була вказана адреса. Спочатку я трохи хвилювалася, адже ніяких угод не оформляла у свої 32 роки, але вирішила піти на зустріч. Так, я дізналася, що не стало мого рідного батька, якого жодного разу в житті не бачила, але отримала вельми хорошу спадщину від нього за заповітом. Так сталося, що мій батько залишив мою маму, як тільки дізнався, що вона чекає дитину. Вони були зовсім молоді, і він був не готовий до свого батьківства і відповідальності, що він навіть змінив місто проживання, аби його не чіпали. Моя матуся велика молодець. У такій ситуації не розгубилася…

На перший погляд, це була звичайнісінька бабуся. Вона повільно човгала по снігу, низько опустивши голову; вигляд у неї був самотній і покинутий. Випадкові перехожі уникали дивитися в її бік: жебрацьке вбрання нагадувало про те, що навіть у святкові Різдвяні дні в світі, як і раніше, існує страждання і біль. Поруч з нею пройшла пара закоханих, шелестячи кульками з подарунками та їжею. Вони весело розмовляли і сміялися, і убога маленька фігурка виявилася поза полем їх зору. Пробігла жінка з двома малюками. Вони поспішали до своєї бабусі в гості й не звернули на стареньку уваги. Повз пройшов священик у рясі. Він розмірковував про високі матерії і не став затримувати свій погляд на…

Жили два ангели. Один завжди відпочивав на хмаринці, а інший без спочинку працював. Одного разу ангел, який відпочивав, вирішив запитати свого товариша: – Чому ти літаєш увесь час туди-сюди? Читайте також Ми з мамою дивом розлучили їх просто всіма правдами і неправдами. Вижили нахлібницю з дому. Товариш відповів:- Я ношу Богу послання, які починаються словами: «Допоможи, Господи». А чому ти завжди відпочиваєш? – Я повинен носити Господу послання, які починаються словами: «Дякую Господи»… Будьмо вдячними Богу за кожний день свого життя, за кожну хвилинку, кожну секунду. Будьмо вдячними Богу за наші сім’ї, родини, близьких та дорогих нам людей. Будьмо вдячними Богу за все…

Брат щиро дивувався, чому ж ми з мамою дружину його не любимо. А за що її любити то було? Нахабства вистачило в чужий будинок з чужою дитиною прийти, та ще й допомагати ми їй з немовлям повинні? Дружина брата вважала, що раз брат прийняв дитину, то і ми приймемо. Прорахувалася вона. Ще й гуляти почала. Брат на добу, вона біжить одразу: – Надь, подивишся за племінником? Я відпочину сходжу, з подружками пошепчу. Нормально, да? З племінником. Та який він мені племінник? Добре вона влаштуватися хотіла: я, значить, з чужою дитиною живи, а вона далі братові роги наставляти піде? – Вдома сиди. Їжі немає, підлога не мита. Зібралася вона. Не буду…

Одна і та ж фраза «човен розбився об побут» вимовляється чоловіком і жінкою зовсім з різними почуттями. Жінка шкодує про це, чоловік, як правило, ні. «Побут отруїв наші стосунки». Так часто заявляють чоловіки, виправдовуючи свою втечу від дружини та дітей до молодої коханки. Одноманітне сексуальне життя, відсутність чистоти в будинку, несмачна їжа. Причин для докору знаходиться безліч. Шлюб руйнується з трьох причин: зрада, брехня, жорстокість. Коли чоловік списує на побут своє небажання приходити додому, він лицемірить. Я категорично наполягаю називати все своїми іменами: якщо чоловік не виконує свої батьківські обов’язки, то це зрада; якщо чоловік говорить, що «не може робити жіночі справи», то це брехня; якщо він не співчуває дружині…

Учитель взяв в руки яблуко. – Люди вважають, що їх душі подібні яблукам, – сказав він. Учень зацікавився. – Точніше, половинкам, – поправився Учитель. Він акуратно розрізав яблуко на дві частини і поклав на стіл. – У людей є таке повір’я, ніби для кожної людини існує ідеальна пара. Начебто Бог, перш ніж посилати душі в світ, розсікає їх навпіл, на чоловічу і жіночу половинки. Як яблуко. Ось і бродять ці половинки, шукаюючи один одного. – І знаходять? Читайте також Як у казці – несподівано отримала велику грошову суму в спадок! – Як ти собі це уявляєш? Яка ймовірність такої зустрічі? Знаєш, скільки в світі людей? А крім того, ну знайдуть…

– Як у казці – несподівано отримала велику грошову суму в спадок! – розповідає тридцятирічна Єва. – Ну то є як – велику… Для когось це сльози, звичайно. Але для мене – цілий статок, з урахуванням того, що ми останні місяці взагалі на макаронах сиділи… У Єви і її чоловіка двоє дітей, восьми й двох років. Єва зараз в декреті з молодшим, а її чоловік, на жаль, без роботи. Посилено шукає півроку вже і все ніяк. Чоловікові тридцять вісім років, він має вищу освіту і непоганий досвід роботи. Тому він хоче знайти місце принаймні не гірше, ніж останнє, звідки він вилетів за скороченням штатів на початку літа. Йти на «хоч…

Одній маленькій дівчинці треба було зробити операцію. Лікар сказав їй перед тим, як покласти на операційний стіл: – Перш, ніж тебе вилікувати, ми тебе укладемо спати. Дівчинка глянула на нього і, посміхаючись, сказала: – А якщо ви мене покладете спати, то мені треба перш помолитися. Читайте також Щастя – в тобі самому Вона схилила коліна біля столу і сказала: – Я лягаю спати, Господи, і прошу Тебе зберегти душу мою. Але якщо мені доведеться померти, перш ніж я прокинусь, то прошу Тебе, Господи, візьми душу мою до Себе. Лікар потім розповів, що в цей вечір він помолився перший раз за своє доросле життя!”.

Іноді здається, що щастя бродить зовсім поруч: «ось ще трохи потерплю (схудну, зустріну велику любов, ось він (вона) зміниться), і нарешті все буде добре». На жаль, думка про те, що щастя – десь в майбутньому, за рогом, за поворотом – велика і лукава ілюзія. Якщо відчуття щастя немає зараз, завтра його теж не буде. Якщо зараз світ – похмурий і недобрий, чому завтра він раптом стане іншим? Те, яким ми бачимо цей світ, залежить тільки від нас самих. Точно так само як бути щасливим чи ні – це кожна людина вибирає для себе сама. Багато людей чекають, що «щастя» раптом звалиться на них як кам’яна брила. А тому шукають його…

Моя мати була подругою одруженого чоловіка, від якого я і появився. Скільки себе пам’ятаю в дитинстві, постійного житла у нас не було, весь час поневірялися і орендували квартири. Коли мені було п’ять років, мати познайомилася з черговим чоловіком і захотіла бути з ним, але він поставив їй умову, що візьме її, якщо вона буде сама. Та легко і просто проміняла мене на цього мужика. Привезла мене до мого батька, давши в руки всі необхідні документи. Вона подзвонила в двері його квартири, почула звук замку і втекла. А я залишився стояти. Двері відчинив батько і оторопів побачивши мене. Він зрозумів відразу, хто я. Завів в квартиру. Його дружина прийняла мене добре…